Як розпізнати булінг у класі та знищити його як явище (педагогам)

 

РЕКОМЕНДАЦІЇ ВЧИТЕЛЯМ ЩОДО ПРОФІЛАКТИКИ ДЕЗАДАПТАЦІЇ УЧНІВ ДО НОВИХ УМОВ НАВЧАННЯ Й ВИХОВАННЯ В ЛІЦЕЇ

Психологічна адаптація — це процес активного пристосування людини до змін в умовах навколишнього середовища, перш за все — соціального.

Шкільна дезадаптація — це утворення неадекватних механізмів пристосування дитини до школи у формі порушень у навчанні та поведінці, конфліктних стосунків, психогенних захворювань і реакцій, підвищеного рівня тривожності, викривлень у розвитку особистості.

– Вибудовувати взаємодію вчителя й учнів на основі співробітництва.

– Враховувати вікові й індивідуальні особливості учнів.

– Демонструвати віру в успіх дитини.

– Звертатися до учнів на ім’я.

– Використовувати “горизонтальні” жести й відкриту позицію у взаємлдії з учнями.

– Здійснювати контроль за силою та інтонацією голосу. У період адаптації у дітей чутливість до таких факторів ще вища.

– Запобігати частому використанню в мовленні слів-заперечень.

– Відокремлювати оцінку конкретного вчинку від оцінки особистості дитини.

– Уникати групової критики дитини або її роботи, а також порівнянь її помилок з постійними учпіхами інших учнів.

– Порівнювати якість роботи дитини тільки з її попередніми роботами.

– Вказуючи на помилки, намічати шлях до успіху.

– Акцентувати увагу учня на його успіхах, премогах.

– Створювати ситуацію успіху.

– Надавати емоційну підтримку учням словами, поглядом.

– Підтримувати й заохочувати прояви активності в роботі нв уроці у скутих, соромливих, тривожних дітей. Важливо звертати увагу інших учнів на їхні успіхи, підвищувати їхній статус в класі.

– Певний період краще не наполягати на публічних виступах і відповідях тривожних, невпевнених учнів. Їм складніше адаптуватися, у них на це іде більше часу. Невдалий виступ або відповідь перед класом може зафіксувати страх, підвищити загальний рівень тривожності. Далі цю проблему вирішити буде набагато важче.

– Чітко пояснитивсі основні вимоги до предмета й систему оцінювання досягнень.

– приділяти особливу увагу учням “групи ризику” щодо дезадаптації в ліцеї. Консультуватися з психологом стосовно особливостей цмх дітей та найбільш ефективних методів і прийомів впливу. Організувати взаємодію з їхніми батьками.

– Для формування сприятливого психологічного клімату в класі, навчання конструктивних способів взаємодії проводити заняття за темами: “Що таке дружба”, “Як спілкуватися ефективно”, “Як презентувати себе”.

– Здійснювати психолого-педагогічну просвіту батьків шляхом проведення батьківських зборів за темами: “Психологічні особливості підлітків”, “адаптація учнів до нових умов навчання й виховання в ліцеї”, “Конструктивна взаємодія батьків з підлітком”.

– Для одержання доладних рекомендацій сосовно оремих учнів звертатися із запитом до психолога.

НЕРВИ ПСУЮТЬСЯ …

РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВІДНОВЛЕННЯ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ ВЧИТЕЛЯ

      Мабуть учительська робота — одна з найбільш затратних на нерви. Послухайте, що кажуть батьки в коридорі школи, очікуючи дітей із занять: “І як тільки вчителі їх витримують? Я б і хвилини в класі не провела!”. Чому ж робота вчителя така нервова? Чому так виснажується нервова система педагога?

Тривалий робочий день. І це насправді так. Адже робочий день вчителя починається навіть не після першого дзвінка, а на багато раніше, коли вчитель намагається налаштуватися на урок, готує клас до уроку і зустрічає дітей.

Постійне емоційне напруження. Якщо говорити про час уроку, то тут все зрозуміло. Учитель не може розслабитися не на секунду. Так відбувається тому, що йому доводиться:

– стежити за поведінкою дітей;

– викладати матеріал уроку;

– реагувати на кожен “позаштатний” момент.

        У перервах між уроками є перерви. На що їх використовує вчитель? Якщо він стежить за дітьми під час перерви, то він, звісно, теж емоційно напружений. Якщо у нього є вільний час, то вчитель використовує його, щоб підготуватися до наступного уроку. Коли уроки закінчуються, здавалося б, ось тепер вчитель може відпочити. Аж ніяк. Тепер потрібно перевірити зошити, а це відбувається із постійним напруженням уваги. А потім потрібно підготуватися до завтрашніх уроків. Ось і виходить, що впродовж дня у вчителя не має можливості розслабитися.

      Стреси. Їх у роботі вчителя виникає дуже багато. Причому психологи порівнюють вчительську працю з такими екстремальними професіями, як професія альпініста, пожежного або поліцейського. А постійне перебування в стресовому середовищі, як відомо, призводить до виснаження нервової системи. Якщо, звичайно, її не відновлювати. І робити це потрібно постійно.

ЩОДЕННІ ПРИЙОМИ

      Для того, щоб наша нервова система мала можливість відновитися, потрібно протягом робочого дня використовувати кілька простих прийомів. Вони допоможуть вам підтримати свій організм, переключатися, якщо ви відчуваєте нервове напруження.

Ранкові вправи

Зверніть увагу, що тут навіть не йдеться про серйозний комплекс ранкової зарядки. Ми говоримо про те, щоб виконати кілька вправ, які одночасно тонізують і налаштовують на гарний настрій.

Вправа 1. Потягування

Підніміть руки і постарайтеся потягнутися якомога вище. Напружте все тіло, зробіть глибокий вдих. А потім розслабтеся настільки, наскільки це можливо. Скажете, що ви й так потягуєтеся вранці! А тепер ви будете робити це усвідомлено.

Вправа 2. Повороти голови

Для поліпшенні мозкового кровообігу і для спокійного переходу від сну до активного стану ця вправа підходить чи не найкраще. Напишіть носом у повітрі цифри від 0 до 10. Потім виконайте дуже повільні нахили вперед і назад, так, щоб ви відчули м’язи шиї, але це не викликало у вас почуття дискомфорту.

Прогулянки пішки.

Всім зрозуміло, що часу зазвичай обмаль і на прогулянки його зовсім не залишається. Тому “прогулянками” ми називаємо весь той час, коли ви можете ходити по вулиці швидким кроком. Ходити повільно теж не погано. Але все ж вченими доведено, що рух зі швидкістю 6 км/год не тільки допомагає спалити калорії, але й заспокоїтися, налаштуватися на позитив. І якщо є можливість не користуватися транспортом, а пройтися пару зупинок пішки, це якраз і буде той щоденний прийом, який заспокоїть вашу нервову систему. Тим, хто веде сидячий образ життя такі прогулянки дуже корисні.

Збадьорливий душ.

Прийом душу вранці — це не стільки данина чистоті, скільки кращій спосіб зміцнення нервової системи. І зовсім не обов’язково поливати себе крижаною водою. Достатньо зробити її трохи похолоднішаю від звичайної, до якої ви звикли. З часом ви можете перейти до прийому контрастного душу, чергуючи теплу і холодну воду.

Здоровий сон.

У кожної людини свій оптимальний режим сну і не спання. Спробуйте визначити той час, який вам необхідний, щоб гарненько виспатися, не почуватися розбитим і втомленим. Ви так само можете помітити, коли вам найкраще лягати і прокидатися. Спробуйте наблизити свій режим робочого дня до тих ритмів сну, які для вас комфортні. І спіть не менше 7 годин на добу. Якщо у вас не виходить спати стільки, намагайтеся хоча б влаштовувати собі дні відпочинку і вихідні. Тоді можна дозволити собі поспати в день або лягти раніше.

Трав’яний чай.

Трав’яні чаї — те, що можна приймати щодня. Робити їх швидко, а ефект, який чинять настоянки із трав і плодів, часто перевершує ефект від багатьох лікарських препаратів. Набір рослин краще підбирати разом з доктором-фітотерапевтом. Він обов’язково враховує ваші показники тиску, схильність до алергічних реакцій. Коли ви напружені на роботі і у вас не має ані хвилинки вільного часу, ви все таки знайдете кілька секунд для ковтка ароматного, заспокійливого або підбадьорливого чаю. Використовуйте термос або термокружку, щоб зберегти напій теплим.

Гарний спогад.

“Порятунок потопальників — справа рук самих потопальників” – цей вислів як найкраще відображає наші взаємини з нервовою системою. Якщо ви самі про себе не подбаєте, то навряд чи хтось зробить це за вас. Тому навчиться працювати зі своєю свідомістю. А це зовсім не так складно як здається на перший погляд. Наприклад,

– згадайте щось хороше, приємне, радісне;

– згадайте найщасливіший день свого дитинства;

– уявіть , що ви повітряна кулька;

– уявіть, що ви лежите на теплому пляжі (або перебуваєте в будь-якому іншому місці яке сповнить вас щастям).

ПРИЙОМИ, ЯКІ ВИ МОЖЕТЕ ВИКОРИСТОВУВАТИ РАЗ НА МІСЯЦЬ

Є такі прийоми, які ми можемо використовувати рідко, наприклад раз на місяць, але це буде також надзвичайно ефективно.

Сауна, парна

Процедура, яка буде ефективна один-два рази на місяць. Стимулює систему кровообігу, допомагає впоратися з дихальними проблемами, які нерідко трапляються у педагогів, заспокоює нервову систему.

Басейн

Якщо у вас не має часу відвідувати басейн кілька разів на тиждень, влаштуйте собі раз на місяць “День басейну”. Приходьте і плавайте, скільки ваша душа бажає. Плавання — найкращий вид спорту, якщо є проблеми з нервами. Водні процедури, перепади температури повітря й води сприятливо впливають на нервову систему. Під час плавання відбувається масаж багатьох груп м’язів. А підвищений режим дихання допомагає мозку наситився киснем.

День відпочинку

Можна назвати його “День для себе”, тому що цей день потрібно присвятити тільки собі. Полежіть у ліжку, якщо ви це любите, сходіть у парк, на масаж, до кафе — загалом, потіште себе, як тільки захочете. Бажано вимкнути мобільний телефон і відкласти всі “термінові справи”, які насправді можна зробити і завтра. Головне завдання — вийти за межі свого звичайного щоденного графіка, перестати розв’язувати щоденні проблеми, зупинитися і просто споглядати, чого, власне, ви не робите, коли у вас багато роботи.

ПРИЙОМИ, ЯКІ СПРАЦЬОВУЮТЬ НАВІТЬ РАЗ НА РІК

Відпочинок на природі

     Вчителеві рекомендоване спокійне дозвілля. Це те, що потрібно робити хоча б раз на рік. І нехай це баде всього ише тиждень або два, але вони вам конче необхідні. Що рекомендіють вибирати? Звичайно, хочеться обїхати весь світ або вирушити на курорт, щоб зануритися в море. Але для вчителя, який весь рік спілкувався з дітьми, готувався до уроків і вів їх, найоптимальніший відпочинок — це дозвілля на природі, де вас не буде оточувати велика кількіссть людей. Похід у гори чи ліс, улюблена дача (тут ви маєте відпочивати, а не стояти над грядкою) — це той відпочинок, який принесе користь вашій нервовій системі і допоможе відновитися до нового навчального року.

Легкий екстрим

     Як це не дивно звучить, але у своє життя корисно внести елемен екстриму. Покататися на роликах, сплавлятится на каяках, вирушити на прогулянку на мотоциклі або конях — ось те, що потрібно. Після напруження розслаблення відбувається просто відмінно. Сприймайте цю реакцію як спосіб не тільки виконати своє бажання, але й отримати такі враження, яких ви позбавлені в повсякденому житті.

Учителю на замітку

1. Будьте оптимістами! Педагогіка – наука оптимістична (утім, як і будь-яка наука, песимістичний тільки дилетант).

2. Не забувайте головного: діти – істоти парадоксальні (дорослі – теж).

3.Кожен учень – особистість, яка має свої здібності та інтереси. Зацікавлюйте і спонукайте, але не нав’язуйте.

4. Якщо з’явилося бажання вигнати учня з класу, вийди сам, або порахуй до десяти. Не приймай поспішних рішень.

5. Учителю, вітайся з дітьми, це дуже важливо. Тоном, яким ви говорите “Добрий день”, теж можна виховувати і піднімати собі настрій.

6. Учитель повинний бути завжди у формі, завжди підтягнутим, завжди в гарному настрою. Користуйтеся правилом Д.Карнегі: “Якщо хочеш бути щасливим – будь ним”.

7. Вмійте бути ледачим! Проблема педагогів у тому, що вони розвивають бурхливу діяльність, але забувають думати. Пам’ятайте: думати – ваш головний обов”язок.

8. Хваліть себе самого тричі на день: уранці, удень і ввечері. Застосовуйте таку магічну формулу самонавіювання: “Я геніальний, найкращий педагог. Усім педагогам педагог, мене діти слухаються, мене батьки поважають, мене адміністрація любить, а як я сам себе люблю, цього і не висловити”.

Поради вчителям у роботі

Із замкненими дітьми:

1. Розширюйте коло спілкування, знайомте з новими дітьми першим.

2. Наголошуйте на перервах про користь спілкування, розпитуйте учня, що нового він дізнався, розмовляючи з іншими.

3. Прагність стати для дитини взірцем людини, яка ефективно спілкується, що дуже допомагає їй у житті.

4. Залучайте (якомога частіше) до шрупових форм роботи, давайте завдання для колективної роботи.

5. Ніколи не протиставляйте дитину колективові, припиняйте зневажливі зауваження однокласників.

З агресивними дітьми:

1. Не сваріть дитину за те, що вона посміла гніватись на вас, зрозумійте її обурення: допоможіть усвідомити і сформулювати свої претензії до вас.

2. Дочекайтесь, коли емоції вщухнуть, і тільки тоді розкажіть дитині, що її агресія непотрібна у цій ситуації, все можна вирішити іншим, спокійним тоном.

3. Учіть дитину розуміти себе й інших. Якщо дитина навчиться усвідомлювати свої почуття і почуття інших, вона зможе свідомо обирати форми боротьби і захисту.

4. Спостерігайте за собою, щоб інколи ви самі не стали взірцем агресивної поведінки.

5. Залучайте батьків, з’ясуйте, чи вони не подають негативного прикладу.

Із тривожними дітьми:

1. Доручення для тривожної дитини мають відповідати віку, складні завдання прирікають малу дитину на невдачу, зниження самооцінки.

2. Підтримуйте, говоріть про свою впевненість у тому, що дитина зможе виконати завдання.

3. Не порівнюйте досігнення дитини з успіхами інших, дуже важливі оптимістичні прогнози.

4. Не допускайте ситуацій змагання, публічного виступу.

5. Зменшити або усунути тривожнсть дитини можна за допомогою малювання, фізичних вправ, читання художньої літератури, ігрової терапії, музикотерапії.

З гіперактивними дітьми:

1. Введіть знакову систему оцінювання. Хорошу поведінкку і досягнення винагороджуйте, не жалійте для такої дитини схвалення.

2. Спрямовуйте зайву енергію гіперативних дітей у корисне річище — під час уроку попросіть вимити дошку, прибрати зошити.

3. Введіть проблемне навчання, використовуйте у процесі навчання елементи гри, змагання. Більше давайте творчих завдань, уникайте монотонної діяльності.

4. Давайте лише одне завдання за раз. Якщо учень має виконати велике завдання, нехай воно буде у вигляді послідовних частин. Періодично контролюйте хід роботи над кожною частиною, вносячи відповідні корективи.

5. Створюйте ситуацію успіху, в яких дитина могла б проявити свої сильні сторрони. Навчить її краще виконувати їх, аби компенсувати порушені функції здоровими.

6. Виховуйте навички роботи у класному колективі.

Подолання синдрому емоційного вигорання

Якщо ми не знаходимо спокою у собі,
безнадійно його шукати будь-де.
Ларошфуко

Емоційне вигоряння – це синдром, що розвивається на основі безперервного впливу на людину стресових ситуацій, які призводять до інтелектуальної, душевної та фізичної перевтоми.

Симптоми професійного вигорання.

Психофізичні симптоми:

• почуття постійної, неминаючої втоми не тільки по вечорах, але і зранку, відразу ж після сну (симптом хронічної втоми);
• відчуття емоційного і фізичного виснаження;
• зниження сприйнятливості і реактивності на зміни зовнішнього середовища (відсутність реакції цікавості та страху);
• загальна астенізація (слабість, зниження активності і енергії, погіршення біохімії крові і гормональних показників);
• часті безпричинні головні болі, постійні розлади шлунково-кишкового тракту;
• різка втрата чи різке збільшення ваги;
• повне чи часткове безсоння (швидке засипання і відсутність сну раннім ранком, починаючи з 4 год, або ж навпаки, нездатність заснути до 2—3 год ночі і «важке» пробудження вранці, коли потрібно вставати па роботу);
• постійний загальмований, сонливий стан і бажання спати протягом усього дня;
• задишка або порушення дихання при фізичному чи емоційному навантаженні;
• помітне зниження зовнішньої і внутрішньої сенсорної чутливості: погіршення зору, слуху, нюху і дотику, втрата внутрішніх, тілесних відчуттів.

Соціально-психологічні симптоми:

• байдужість, нудьга, пасивність і депресія (знижений емоційний тонус, почуття пригніченості);
• підвищена дратівливість на незначні, дрібні події — часті нервові «зриви» (вибухи невмотивованого гніву чи відмова від спілкування, «відхід у себе»);
• постійне переживання негативних емоцій, для яких у зовнішній ситуації причин немає (почуття провини, невпевненості, образи, підозри, сорому);
• почуття неусвідомленого занепокоєння і підвищеної тривожності (відчуття, що «щось не так. як треба»);
• почуття гіпервідповідальності і постійний страх, що щось «не вийде», чи з чимось не вдасться впоратися;
• загальна негативна установка на життєві і професійні перспективи (типу «Як не намагайся, все одно нічого не вийде»).

Поведінкові симптоми:

• відчуття, що робота стає все важчою і важчою, а виконувати її — все складніше і складніше;
• співробітник помітно змінює свій робочий режим дня (рано приходить на роботу і пізно йде або, навпаки, пізно приходить на роботу і рано йде);
• незалежно від об’єктивної необхідності, працівник постійно бере роботу додому, але вдома її не робить;
• керівник відмовляється від прийняття рішень, формулюючи різні причини для пояснень собі й іншим;
• відчуття, що все марно, зневіра, зниження ентузіазму стосовно роботи, байдужість до результатів;
• невиконання важливих, пріоритетних завдань і «застрягання» на дрібних деталях, витрата більшої частини робочого часу на погано усвідомлюване чи неусвідомлюване виконання автоматичних і елементарних дій;
• дистанціювання від співробітників і учнів, підвищення неадекватної критичності;

• зловживання алкоголем, різке зростання викурених за день цигарок, вживання наркотиків.

Професійне вигорання може прийти до будь-кого у будь-якій сфері трудової діяльності. Але у цьому списку є й лідери – це ті, кому постійно доводиться працювати з людьми: допомагати їм чи керувати ними.

Подолання синдрому емоційного вигоряння

Ігри-формули використовуються для вербального самонавіювання. Формули можна вимовляти про себе або вголос по дорозі на роботу, під час підготовки до уроків, у процесі робочого дня, перед важкою ситуацією. Промовляння формул необов’язково проводиться точно за текстом. Можна проявляти індивідуальні варіанти і відступи у вигляді вибору стилю формул, слів, довжини фраз тощо. Важливо знайти свою власну мову, яка найбільш ефективно на вас впливає.

Якщо, наприклад, ви – людина, яка не терпить наказів та директив, тоді побудуйте текст формули у м’якій манері, у формі переконання: “Я спокійний і впевнений у собі. Я повинен зберігати внутрішню стабільність, тому що попереду у мене важка розмова”. Якщо ви – людина емоційна, тоді ваш текст повинен містити яскраві прикметники: “Я відчуваю спокій і впевненість у собі. Я повинен зберігати внутрішню стабільність, як міцний фундамент надзвичайної будівлі”.

Якщо ж ви – людина стримана і в той же час сильна, енергійна, ваша формула повинна звучати як короткий і різкий наказ або команда: “Я повинен бути спокійним! Спокійно! Упевненість в собі!”.

Тексти формул складаються заздалегідь, але іноді можуть використовуватися спонтанні само накази, які виникають в ситуації “тут і зараз”.

Для того, щоб формули були ефективними, слід пам’ятати про наступні правила:

• Для оперативного користування формулою бажано мати короткий текст з декількох фраз.

• Велике значення має початок формули.

• Формулу самонавіювання необхідно повторювати декілька разів (іноді до семи разів).

• Важливо вірити в “магічні властивості” слів, які ви вимовляєте.

• Промовляти формули слід у стані зосередженості, сконцентрувавши волю.

Приклади формул

Впевненість у собі: “Я – людина смілива і впевнена у собі. Я все умію, все можу” (останню фразу можна повторювати декілька разів).

Спокій, стабільність: “Я хочу бути спокійним і стабільним. Я хочу бути впевненим у собі”.

Наступна формула допоможе перед складною розмовою.

Спокій: “Я спокійний і впевнений у собі. У мене правильна позиція. Я готовий до діалогу та взаєморозуміння”.

Зняття втоми та відновлення працездатності: “Я вірю в те, що можу легко й швидко відновлюватись після роботи. Усіма силами я намагаюсь яскраво відчути себе бадьорим і енергійним після роботи. Після роботи я відчуваю бадьорість, молоду енергію у всьому тілі”.

Шановні педагоги, пропонуємо вам 10 способів подолання емоційного напруження

• З’ясуйте, що саме вас тривожить. Проаналізуйте вголос. Поговоріть про це з близькими для вас людьми.

• Не згущуйте хмар! Не робіть із мухи слона!

• Керуйте своїми емоціями. Заплющте очі. Уявіть берег моря. Підніміть уявно руки вгору до теплого сонечка, глибоко вдихніть, повільно видихніть і посміхніться.

• Використовуйте агресивну енергію в мирних цілях (спорт, танці, фізична робота).

• Проблеми не треба переживати, їх треба вирішувати. Геть самопожертву й довготерпіння!

• Дозвольте собі зайнятися своїм здоров’ям, отримуючи від цього насолоду. Робіть гімнастику. Адреналін дарує молодість.

• Не забувайте хвалити себе.

• Частіше посміхайтеся.

• Намагайтеся планувати не лише свій робочий час, але і свій відпочинок. Установлюйте пріорітети. Керуйтеся принципом Ейзенхауера: непотрібні справи – у смітник.

• Влаштовуйте собі свята! Живіть красиво! Станьте ентузіастом власного життя!

ПАМ’ЯТКА ВЧИТЕЛЮ ДЛЯ РОБОТИ З ОБДАРОВАНИМИ ДІТЬМИ

* Постійно працюйте над вихованням почуттів дітей, особливо обдарованих, вразливих чутливих до всього, що стосується їхнього «Я».

* Допомагайте обдарованим дітям виробити адекватну я-концепцію і самооцінку, розвивати емпатію.

* Забезпечуйте сприятливу емоційну атмосферу, адже дитина набуває емоційного досвіду в процесі взаємодії з людьми.

* Дотримуйтеся порядку й дисципліни, обдаровані діти, як і всі інші, повинні знати межу допустимої поведінки.

* Скеровуйте енергію і творчість обдарованих дітей у потрібне русло, щоб їх праця приносила користь.

* У роботі з обдарованими дітьми використовуйте дослідницький метод, це активізує їхню роботу.

* Розвивайте здібності дітей, широко використовуйте метод самостійного набуття знань. Привчайте обдарованих дітей працювати спільно, це допоможе їм легше адаптуватися до соціальних умов. Заохочуйте дітей, це стимулює їх.

* Тісно співпрацюйте з батьками обдарованих дітей, щоб розвинути здібності кожної дитини.