Рекомендапції батькам “Попередження насильства, жорстокості в cім’ї. Безконфліктна дисципліна: секрети виховання”

ВІДЕО ТУТ

******************************************************************************

Як підлітку впоратися з прокрастинацією

Батькам про булінг!!!

Як навчити дитину життєстійкості

До уваги батьків

Стрес чи лінь?

Якщо ваш тінейджер не хоче вставати з ліжка вранці, замикається у своїй кімнаті, відмовляється допомагати у хатніх справах та, здається, не проявляє інтересу ні до чого, на це може бути багато причин. Гормональні зміни в підлітковому віці сприяють тому, що дітям важче заснути ввечері та прокинутися вранці, внаслідок чого тінейджери можуть бути млявими та безсилими весь день. Крім того, часто дитина не хоче робити те, що їм нав’язують мама з татом, а про справжні інтереси та заняття сина чи доньки батьки можуть не знати. Сидячи насамоті, підлітки можуть проходити надскладні рівні комп’ютерної гри, писати фанфіки на сотні сторінок чи знімати дотепні відео для тік-току. Або просто ховатися від постійних докорів та незадоволення батьків.Втім, якщо дитина була веселою й активною, а стала млявою й апатичною та втратила інтерес до улюблених занять, це може свідчити про те, що вона страждає від стресу або депресії. А приводів для цього в українців зараз достатньо. Тривожні ознаки та як підтримати підлітка до вашої уваги

Батькам щодо безпечної поведінки дитини в цифровому середовищі

Поради

• Говорити з дитиною про безпеку в Інтернеті та допомагати розвивати критичне мислення; вчити робити аргументований вибір та нести відповідальність за його результати. Проста заборона використання ґаджетів може призвести до втрати довіри дитини до дорослого та приховування нею своїх захоплень. Найперше варто говорити, пояснювати, формувати культуру використання Інтернету в повсякденному житті; будувати відкриті та довірливі стосунки з дитиною щодо використання технологій: підтримувати спілкування, давати поради.
• Дитина має знати, що дорослий поруч і готовий допомогти; разом з дитиною переглядати матеріали на її улюблених веб-сайтах та грати в її улюблені Інтернет-ігри. Це допоможе краще зрозуміти інтереси дитини, її захоплення та причини такого вибору. Також це може стати приводом для невимушеного початку розмови про безпеку в Інтернеті; формувати корисні звички використання ґаджетів та цифрового середовища, розвивати цифрові, соціальні й емоційні навички, такі як: повага, емпатія, критичне мислення, відповідальна поведінка та психологічна стійкість; підвищувати самооцінку дитини, дозволяти дитині самостійно робити вибір і бути відповідальним за нього, вчити моделям поведінки із негативним досвідом в Інтернеті.
• Заохочувати користуватись ґаджетами в зонах видимості дорослих. Це допоможе тримати під контролем, з ким ваша дитина контактує в Інтернеті через телефон, планшет, смарт-телевізор, ігрову приставку та інші пристрої, підключені до Інтернету; встановлювати часові межі користування ґаджетами, щоб балансувати час, проведений в режимі онлайн та флайн; контролювати додатки, ігри, веб-сайти та соціальні мережі, якими користується дитина, та їх відповідність віку дитини; вчитись встановлювати на ґаджети дитини батьківський контроль, вимикати можливість спілкування або обміну повідомленнями в онлайн-чатах та функцію «поділитися розташуванням» у налаштуваннях додатків чи ігор, оскільки це може наразити дитину на небезпеку у вигляді небажаного контакту чи розкрити її фізичне місце розташування; перевіряти налаштування приватності в іграх та соціальних мережах, якими користується дитина, наявності в її профілі ввімкнених налаштувань приватності.
• Обмежити коло осіб, які можуть контактувати з дитиною та просити дитину радитись, перш ніж додавати нових друзів; використовувати доступні технології для налаштування батьківського контролю на пристроях, які можуть обмежувати шкідливий контент, контролювати дії дитини та обмежувати чи блокувати час користування підключеними до Інтернету пристроями або окремі функції (наприклад, камери, покупки через мобільні додатки); бути уважними до ознак страху чи тривоги, зміни поведінки, режиму сну та апетиту.
• Спостерігати, як дитина будує контакти зі світом: якщо більше сидить у ґаджетах, замкнута й не може описати свій стан; не знаходить слова, щоби розповісти про свої почуття та проведений день; якщо наживо не спілкується, не ходить у гості, не ходять в гості до неї; слухає депресивну, параноїдальну музику; має відсторонений погляд, апатію, дитина млява, має поганий апетит, не має інтересу в очах – у такому разі треба звертатися до фахівців і знати, куди звернутися за додатковою порадою та підтримкою, а також повідомляти дитині, куди вона може у разі потреби звернутись по допомогу. Важливо рахуватися з почуттями підлітка і не заперечувати їх, треба легалізувати ці почуття і дати дитині зрозуміти, що її приймають і про це можна говорити у родині.

У разі виявлення, що дитина стала жертвою будь-яких проявів насильства чи експлуатації, вербування чи маніпуляцій в цифровому просторі, варто одразу звернутись до Національної поліції України та надіслати повідомлення про правопорушення до департаменту кіберполіції Національної поліції України за посиланням (цілодобово).

Психологічну допомогу та підтримку можна отримати за номерами телефонів:

• Національна гаряча лінія з питань протидії насильству та захисту прав дитини (Пн – Пт з 12:00 до 16:00):

0 800 500 225 (безкоштовно зі стаціонарних); 16 111 (безкоштовно з мобільних).

2) Онлайн консультація для підлітків в Teenergizer.

3) Чат-бот у Telegram і Viber допоможе дізнатись, куди звертатись за допомогою.

      Встановити «батьківський контроль» для пристроїв із операційною системою Windows 10 можна за такою послідовністю дій:

1) перейдіть з меню Пуск в розділ «Облікові записи користувачів»;

2) у категорії «Сім’я та інші користувачі» натисніть «Додати члена сім’ї»;

3) операційна система на вибір запропонує створити профіль для дитини або дорослого;

4) обравши відповідний пункт, введіть адресу електронної пошти. Для підтвердження адреси зайдіть в папку вхідних повідомлень електронної пошти.

 Важливо: операційна система не дозволить активувати «батьківський контроль» для локального облікового запису. Створіть новий профіль для кожного користувача, якого належить контролювати.

Встановити «батьківський контроль» для пристроїв з операційною системою Android можна за такою послідовністю дій:

1) відкрийте програму «Play Маркет»;

2) у лівому верхньому кутку екрану натисніть на значок «меню» і виберіть «Установки» – «Батьківський контроль».

3) увімкніть означену функцію.

4) обмежте доступ до налаштувань «батьківського контролю», встановивши PIN-код.

5) встановіть такі фільтри: «Додатки, ігри, фільми і серіали. Виберіть максимально допустиме вікове обмеження для контенту», «Музика і книги. Забороніть завантаження і покупку контенту для дорослих».

Важливо: «батьківський контроль» діє тільки на тому пристрої, де ви його налаштували. При необхідності ввімкніть його на іншому пристрої, знову виконавши наведені вище інструкції.

Встановити «батьківський контроль» для пристроїв «iPhone», «iPad», «iPod touch» можна за такою послідовністю дій:

1) перейдіть в меню «Налаштування» – «Основні» – «Обмеження».

2) покрутіть вниз і натисніть «Обмеження», а потім «Включити обмеження». 3) створіть пароль функції «Обмеження».

Код-пароль обмежень необхідний для зміни налаштувань або відключення обмежень. Крім того, на сайтах підтримки від виробників можна отримати додаткову інформацію щодо принципів роботи та точного налаштування функції «батьківського контролю» та за посиланням.

 

Емоційний розвиток дітей.

Як батьки можуть допомогти і не нашкодити 

(читати тут)

 

Шановні батьки наших учнів!

9 лютого 2021 року у світі відзначається День безпечного Інтернету (Safer Internet Day) під гаслом “Разом для найкращого Інтернету”.

Цей день проводиться з метою залучити до дій кожного та кожну, хто відіграє свою роль у створенні кращого Інтернету для всіх, зокрема, наймолодших користувачів.

Пропонуємо вам скористатися довідником для батьків “Створюємо онлайн-простір разом з дітьми” від проєкту #stop_sexting: 

dovidnyk-dlya-batkiv

10 способів вплинути на бажання підлітка навчатися

Процес мотивації дитини до навчання – це щоденна робота дорослих, в першу чергу батьків. Це постійне психологічне включення в життя дитини, в її інтереси і прагнення. У даній статті ми розглянемо 10 основних способів, які допоможуть батькам вплинути на бажання підлітка вчитися.

1. Забезпечте вашій дитині навантаження відповідне її реальним можливостям. Як довго б у вас вистачило запалу і мотивації намагатися дострибнути до планки, яка встановлена ​​об’єктивно вище ваших можливостей? Щоб ви відчували працюючи на межі своїх сил кожен день? А якби при цьому ви ще й постійно відчували б, що не виправдовуєте очікування своїх близьких? Пам’ятайте, дитина це насамперед особистість, а не об’єкт для задоволення ваших амбіцій. Якщо небажання дитини вчитися обумовлено дуже високим навантаженням – його необхідно знизити і надати можливість для дотримання балансу між відпочинком і навчанням.

2. Попіклуйтеся про наявність необхідних мікроелементів в організмі вашої дитини, які пов’язані з навчальною діяльністю. Одна з причин, по яким підліткам важко вчитися, – дефіцит йоду. Йод не виробляється в організмі, не накопичується, він кожен день повинен надходити з їжею і витрачатися на синтез гормонів щитовидної залози. Ці гормони регулюють роботу всіх систем організму, в першу чергу, центральної нервової системи. Дефіцит гормонів – знижується пам’ять, погіршується наочно-образне мислення, розсіюється увага. Підліткам йоду потрібно більше, так як у них дуже висока швидкість всіх обмінних процесів. Одна з причин ліні і стомлюваності – це знову-таки брак йоду, який визначає не тільки інтелектуальну працездатність, але і фізичну. Використовуйте йодовану сіль. І добре б проконсультуватися з лікарем за допомогою яких препаратів і в якому дозуванні можна заповнити потребу організму в йоді.

3. «Прив’яжіть» інтереси вашої дитини до того чи іншого шкільного предмету. Захоплюється комп’ютерами – запишіть на комп’ютерні курси. Подобається хімія – придбайте спеціальну літературу і ставте разом досліди в домашніх умовах. Любить експериментувати в одязі – віддайте на гурток стилю і дизайну. Легко дається вивчення іноземних мов – дивіться фільми в оригінальній озвучці і відвідуйте мовні табори. Підштовхніть дитину до того, щоб вийти за рамки шкільної програми і дізнатися про предмет її інтересу побільше. Інтернет на допомогу – читайте щось, що покаже школяреві його улюблений предмет з іншого боку, ходіть разом на публічні лекції, виставки щодо цікавої дитині тематиці. А після обов’язково обговорюйте враження.

4. Допоможіть відчути вашій дитині практичну користь від навчання вже сьогодні. Підліток хоче жити, а не готуватися до життя. Пам’ятайте, що рушійною мотивацією до процесу навчання є інтерес до нього, розуміння, навіщо воно потрібно і задоволення від проміжних результатів. Щоб це сталося важливо так організувати життя навколо предмета пізнання, щоб ця діяльність не обмежилася гуртком, книжкою чи репетитором. Це повинне бути справжнє життя – з емоціями, з працею, з подоланням перешкод, з реальною діяльністю, відповідальністю і результатом, оцінюваним ровесниками і експертами. Підліток повинен усвідомити цінність навчання. Сам. По справжньому.

5. Підтримуйте всі пізнавальні прагнення вашої дитини. Не залишайте жодне питання дитини без відповіді. Ніколи не відмахуйтесь від її «чому», незалежно від вашої зайнятості. Використовуйте будь-які джерела для натхнення: навколишнє середовище, автобіографії великих людей, досвід друзів і знайомих, які досягли успіхів у області, що цікавить дитину. Детально і з цікавістю відповідаючи на всі її питання, ви формуєте в дитини установку, що процес пізнання нового – це цікаво, важливо, і ви, як батьки, це заохочуєте.

6. Цікавтеся атмосферою в школі, де вчиться ваша дитина. Вже давно відомий той факт, що дитина може успішно вчитися тільки там, де вона відчуває себе в безпеці. Дослідження показали, що чим комфортніше психологічний клімат в класі, тим вище успішність його учнів. Під шкільним психологічним кліматом мається на увазі цілий комплекс параметрів. Серед них – стиль спілкування між дітьми і педагогами, ставлення учнів один до одного, задоволеність вчителів своєю роботою і їх очікування щодо успіхів учнів. Тому рука батьків повинна постійно лежати на пульсі і моніторити психологічний стан вашої дитини в зв’язку з атмосферою в школі. Для цього, як мінімум, відвідуйте батьківські збори і розмовляйте зі своєю дитиною не тільки про оцінки і домашні завдання, а й про те, як складаються її стосунки з вчителями та дітьми в класі, щоб вчасно підказати, захистити або підбадьорити.

7. Не реагуйте занадто бурхливо на погані оцінки вашої дитини. І не порівнюйте успіхи дитини з братами – сестрами або однокласниками. Запам’ятайте: у будь-якій ситуації ви – її союзник. Обов’язково хваліть за хороші оцінки – створюйте позитивне підкріплення. Про погані цікавтеся: що завадило зробити краще. Потрібна допомога – допоможіть, але в рамках розумного. Погодьтеся, «допоможи» і «зроби за мене» – різні речі. Знайдіть правильний баланс схвалення і контролю.

8. Дозвольте вашій дитині не на словах, а на ділі відчути “принадність” низькокваліфікованої праці. Так-так, в цьому випадку часто допомагає трудотерапія. Наприклад, влітку можна дати вашій дитині можливість попрацювати розповсюджувачем рекламних листівок або кур’єром. Як годиться – 8 годин на день і зі стандартною (смішною) зарплатою. – Хочеш синку / дочка так все життя працювати і копійки рахувати? – Можеш більше не вчитися. А далі – нехай думає. Багатьох такий досвід дуже “протвережує” і мотивує взятися за голову.

9. Стати особистим прикладом людини, яка любить вчитися. Діти дивляться на нас і, свідомо чи ні, копіюють нашу поведінку і привласнюють наші цінності. Нехай ваша дитина бачить, що ви постійно прагнете до отримання нових знань, розширення свого досвіду, підвищення кваліфікації та вдосконалення різних навичок. А головне, що все це приносить вам задоволення і безпосередньо впливає на якість вашого життя. Станьте прикладом в тому, що ви хочете домогтися від вашої дитини.

10. Подбайте про себе і зберігайте внутрішній спокій. Тільки внутрішньо урівноважений дорослий може служити позитивним прикладом і надійною опорою для своєї дитини, надихнути її і змусити повірити в свої сили, допомогти прожити непростий період підліткового віку. Намагайтеся не думати про глобальні катастрофи в перспективі: «стане наркоманом», «піде працювати двірником і т.д.» Розглядайте кожен конкретний день, плюси і мінуси вашого спілкування сьогодні. І обговорюйте їх, зберігаючи повагу один до одного.

І пам’ятайте, школа рано чи пізно закінчиться, а ваші відносини з дитиною на все життя …

Акція “16 днів проти насильства”https://drive.google.com/file/d/1P_p60PYEdkkvCoV-KCfnU3POERd60JDu/view?usp=sharing

Батьківський клуб

РОЛЬ СПІЛКУВАННЯ В ЖИТТІ ПІДЛІТКІВ

Спілкування – складний  процес взаємодії між людьми, що полягає в обміні інформацією, а також в сприйнятті і розумінні партнерами один одного.

Успіх в тій чи іншій сфері життєдіяльності безпосередньо залежить від компетентності і грамотності в спілкуванні. Відсутність елементарних навичок спілкування призводить до нерозуміння і конфліктів.

Спілкування виконує цілий ряд функцій у житті людини: організація спільної діяльності, розвиток, управління поведінкою і діяльністю, самоствердження, контроль, психологічний комфорт тощо.

            Якими є життєві цінності в підлітків? Що спільного в життєвих цінностях дітей і дорослих?  Яким чином сім’я впливає на формування життєвих цінностей дитини? Як правильно спілкуватися із дитиною? Все це стало темою обговорення на батьківському клубі “Давайте поспілкуємося!”.

Для тих батьків, хто не зміг бути присутнім, пропонуємо наші поради та відеоматеріали.

Батьки і педагоги повинні пам’ятати:

• Підліток має право на особисте життя, таємниці, вибір друзів.

• Особливу роль у формуванні особистості підлітка відіграє значуще для нього оточення, його компанія. Саме через неї можна побічно впливати на підлітка.

• Необхідно встановлювати довірчі відносини з підлітком, перш ніж переходити до складних тем бесід.

• Небажано обговорювати особистість підлітка і його вчинки в присутності інших людей, особливо друзів або однолітків.

• Підлітка необхідно підтримувати, і найважливішим способом підтримки є наше схвалення, прагнення зрозуміти і допомогти.

Підліток і дорослі

Підліток починає оцінювати більш критично слова і вчинки дорослого, у нього незмірно зростають вимоги до поведінки і відношення дорослого, до його соціальної позиції і цивільному вигляду. І поряд з цим повинна незмірно зростати відповідальність дорослого за свою власну поведінку, за свої моральні якості і відносини. Вимогливість дорослого до себе повинна завжди бути вище рівня вимог до нього підлітка. Це одне з головних підстав батьківського авторитету.

Підлітку необхідна спільна діяльність з дорослими. При цьому у них повинні бути спільні інтереси, захоплення. Зміст такого співробітництва може бути найрізноманітнішим. Підліток може бути помічником батьків у хатніх турботах, порадником в домашніх справах. Дорослий може долучити підлітка до своїх занять і інтересам або розділити інтереси і захоплення самого підлітка. Захоплення мистецтвом, спільне відвідування кіно і театру, обговорення літературних новинок, допомога в обслуговуванні та ремонті автомобіля, освоєнні комп’ютерних програм – це далеко не повний перелік тих сфер, в яких дорослий може бути разом з підлітком. Треба підкреслити, що саме спільна діяльність підлітка і дорослого народжує спільність переживань, почуттів, настроїв, полегшує контакти з підлітком, народжує емоційну і духовну близькість.

Помилку роблять ті батьки, які, боячись перевантаження дітей у вченні, звільняють їх від будь-яких обов’язків в родині.

Помилку роблять ті батьки, які, боячись поганих оцінок, звільняють їх від будь-яких гуртків, заходів, обмежують інтереси тільки навчанням.

Часто предметом критики стає вчитель. Нерідко доводиться чути від школярів, що вчитель “несправедливий” до них, що у нього є улюблені і нелюбимі учні, що він невірно ставить позначки і т.п. Не слід заохочувати такі розмови, але і йти від них не можна. Треба підлітка змусити задуматися над власною поведінкою, проаналізувати свої вчинки, і багато закиди на адресу вчителя відпадуть самі собою.

Підлітки задають дорослим безліч питань, багатьом хочуть з ними поділитися. Байдужість дорослих для підлітків болісно. Батьки повинні проявляти постійний інтерес до навчання підлітка, до його праці, захоплень, переживань і мрій і в той же час розмовляти з ним про свою роботу, друзів, інтересах. Відсутність взаємної довіри не тільки ображає підлітка, але і завдає значної шкоди його загальному, духовному розвитку.

Недоліки і недоробки попереднього виховання в підлітковому віці оголюються особливо рельєфно. Якщо у дитини молодшого шкільного віку не було вироблено, наприклад, відповідальне ставлення до занять, які не були розвинені пізнавальні інтереси, якщо він не звик до систематичної роботи, то в підлітковому віці неминуче виникають труднощі з навчанням.

Пропонуємо також переглянути відео (натиснути тут)

 

 

Як зрозуміти, що дитина страждає від булінгу

Самоушкодження і суїцидальна поведінка у підлітків: що робити батькам

Чому підлітки вчиняють порізи на шкірі, і що повинні робити  дорослі, щоб вчасно надати їм допомогу повідомляє Еtcetera

Психологи пояснюють: слід розрізняти поняття самоушкодження і суїцидальної поведінки. Коли людина  калічить себе не маючи на меті  покінчити життя самогубством, то йдеться про селфхарму (від англійського «self-harm» – заподіяння шкоди самому собі).

ЧОМУ ЦЕ РОБЛЯТЬ?

Перша причина: полегшення емоційного болю і страждань. При пошкодженні свого тіла в мозку виділяються ендогенні опіоїди. Їх дія з точки зору біохімії аналогічна до героїну і морфіну. Коли людина відчуває сильний стрес, то вона може не помітити серйозних ушкоджень – біль приходить потім. Такі випадки часто бувають при аваріях – у перші години потерпілі не відчувають болю та інших небезпечних симптомів, а через деякий час може виявитися, що здоров’я людини знаходиться в небезпеці.

Парадоксально: після того як людина вчиняє собі фізичний біль, вона відчуває емоційне полегшення.

Друга причина: спроба відволіктися. Для того щоб не зациклюватися на проблемі, люди можуть навмисно завдавати собі біль, щоб переключити увагу і тимчасово позбутися нав’язливих думок

Третя причина: спроба себе покарати. Випадки калічення членів зустрічаються в сім’ях з суворими порядками і жорстким вихованням. У дітей формується уявлення, що вони заслуговують на покарання за будь-який свій вчинок.

Четверта причина: самомотивація. Причину також потрібно шукати в сім’ї. Зазвичай в таких сім’ях замість прохань віддають накази, а розмови ведуть на підвищених тонах. Дитина «звикає» до того, що для виконання тієї чи іншої дії потрібні загрози, крики і жорсткі заходи.

П’ята причина: прохання про допомогу або вимога уваги. У сім’ях, в яких контакт між дітьми і батьками зведений до мінімуму, немає сильного емоційного зв’язку, взаєморозуміння, спілкування, підлітки часто замикаються в собі і накопичують свої емоції. Зазвичай з такою напругою впоратися складно, і психіка шукає механізми для «розрядки». Один з таких способів – нанесення собі каліцтв. Це може статися як мимовільно, так і «за підказкою» (знайти потрібну інформацію в інтернеті – справа кількох хвилин).

Коли факт калічення членів помічають батьки, вони «хапаються за голову» і відразу знаходять час для дитини, починають приділяти їй підвищену увагу. Мозок підлітка «запам’ятовує» цей механізм, і в майбутньому подібні дії можуть повторюватися, перетворюючись у маніпуляцію.

МІСЦЯ УШКОДЖЕНЬ

Якщо людина ранить себе в місцях, які не видно оточуючим,це означає, що вона хоче впоратися зі своїми емоціями наодинці.

Якщо рани знаходяться на виду і їх можуть помітити інші, то це сигнал про те, що людина хоче «кричати про це на весь світ», показати всім, що вона страждає.

ЧИ МОЖУТЬ ТАКІ ЛЮДИ ДОПОМОГТИ СОБІ САМОСТІЙНО?

Якщо людина усвідомлює, що у неї проблема, то вона почне шукати шляхи її вирішення. Психологи радять вдаватися в таких випадках до одного з двох методів:

•  У разі сильного стресу або емоційної кризи краще впливати на організм «гуманним» способом: наприклад, стиснути в руці шматок льоду або з’їсти лимон.
• Звернутися до близьких, які зрозуміють, не будуть засуджувати і постараються допомогти.

ЯК РЕАГУВАТИ БАТЬКАМ І БЛИЗЬКИМ?

Перше, що рекомендують психологи, – заспокоїтися. Коли ви побачили, що дитина поранила себе, не потрібно здіймати істерику, «ойкати» і хапатися за серце. Так ви тільки погіршите ситуацію. Не бійтеся здаватися черствими і відстороненими в цей момент – важливо допомогти дитині фізично (якщо потрібно – викликайте «швидку») і тільки потім – обговорити з нею те, що сталося.

Також не варто дозволяти собою маніпулювати, якщо дитина після нанесення собі ран чогось вимагає. В іншому випадку – такі дії з боку дитини будуть повторюватися.

РОБОТА НАД ПОМИЛКАМИ

Не ставайте більш чуйними і уважними тільки після того, як помітили, що дитина нанесла собі поріз або інші пошкодження. Перегляньте й поміняйте своє ставлення загалом, щоб дитині не довелося знову домагатися вашої прихильності, використовуючи вже відомий спосіб.

Але найголовніше полягає в тому, що між дітьми і батьками потрібно встановити довірчі стосунки. Щоб зрозуміти причину, чому підліток поводиться таким чином, він не повинен боятися ділитися з батьками своїми переживаннями та емоціями (навіть у тих випадках, коли зробив поганий вчинок). Без розуміння причин вчинків дуже складно вирішити, як діяти далі. Адже в одних випадках, ранячи себе, діти кричать батькам «Зверніть на мене увагу», а в інших – «Дайте мені спокій!».

 

Батьківські збори

“Відповідальність, самооцінка та самоконтроль”

Це ті якості характеру особистості, які допомагають забезпечити успішність як в повсякденній діяльності (вдома, у школі), так і у взаєминах з оточуючими. Я думаю, немає серед нас таких батьків, хто хоча б раз не стикався з проявом безвідповідальності дитини. Безневинне «Я забув» з часом переростає у відверте «Я не зробив, тому що не вважаю за потрібним це робити». Проблема в тому, що подібне ставлення до своїх вчинків стає в сучасному суспільстві нормою.  

Відповідальність ми пов’язуємо зі здатністю людини нести відповідь за свої вчинки перед іншими, суспільством, перед самим собою. Це прекрасна якість, наявність якої значно полегшує життя і самій дитині, і її батькам. Проте відповідальність доведеться виховувати.  Батьки повинні прищеплювати дитині таку якість особистим прикладом і вихованням. Бажано робити це з малих років, проте навіть в перехідному віці можна сформувати почуття відповідальності.

Підвищуйте відповідальність поступово. Підлітку складно з розбещеної дитини перетворитися на відповідального дорослого. Тому перехід повинен бути плавним, з поступовим підвищенням складності.

Навчіться сприймати підлітка як дорослого.

Більше спілкуйтеся з підлітком, не дайте йому віддалитися від вас. Ваші розмови не повинні носити відтінок нотацій, ви не вичитуєте дитини, а пояснюєте і обговорюєте складні ситуації в житті. У такому ключі спілкування принесе більше результатів, ніж виховні бесіди.

Дайте підлітку свободу. Чи не контролюйте кожен крок, коли він іде з друзями гуляти. Послабте контроль і покажіть, що ви довіряєте.

Дозвольте підлітку робити помилки і виправляти наслідки. Це не відноситься до кримінальних або небезпечних занять.

Не стійте над душею. Дозвольте дитині самостійно впоратися зі своїми обов’язками. Не потрібно нагадувати або складати детальну інструкцію. Якщо запитає – підкажете, але дайте можливість проявити себе. Почати можна з простих справ, а з віком ускладнювати доручення.

Нагадуйте підлітку про майбутнє дорослого життя.

Не давайте слабину. Дуже складно дивитися на невдалі спроби дитини, можуть з’явитися думки здатися і самостійно вирішити всі його проблеми. Але така тактика назавжди зробить підлітка залежним від вас і безвідповідальним.

      Не забувайте, що у вихованні величезну роль відіграє особистий приклад батьків. Якщо батько не тримає дане синові слово, то і син навряд чи буде прагнути виконати все, що пообіцяв.

У вихованні відповідальної поведінки важливу роль відіграє формування адекватної самооцінки особистості.

Самооцінка – це те, як людина оцінює себе, свої можливості, вчинки. Ми постійно порівнюємо себе з іншими, і на основі цього порівняння знаходимо думку про себе, про свої можливості і здібності, риси свого характеру і людські якості. Так поступово складається наша самооцінка. Адекватна самооцінка дозволяє людині співвідносити свої сили із завданнями різної трудності і з вимогами тих, що оточують. Неадекватна (занижена або завищена) – деформує внутрішній світ, заважає гармонійному розвитку. 

У підлітковому віці все дещо ускладнюється: з’являється потреба самоствердитися, прагнення знайти своє місце в житті, затвердитися у суспільстві. В результаті саме під впливом оцінки оточуючих у підлітка складається власне ставлення до себе, самооцінка своєї особистості.

Яким чином можна підвищити самооцінку дитини?

Шановні батьки, зверніть увагу, що ключовим словом в рекомендаціях буде «допоможіть».

1. 1. Поговоріть з дитиною, попросіть її написати всі її достоїнства і недоліки у всьому: у зовнішньому вигляді, характері. Попросіть записати також і свої здібності, таланти. Ви побачите, з якою легкістю ваша дитина пише негативні якості і як важко написати все те хороше, що в ній є. Допоможіть їй, нагадайте.

1. Безсумнівно, достоїнств виявиться набагато більше, ніж недоліків. Отже, з першим завданням ми вже впоралися: підліток зрозумів, що не такий вже й поганий, як йому здається.

Попросіть його подумати, якими способами він може подолати їх, і що він готовий для цього зробити. Допоможіть йому.

3. 3. Постарайтеся вивчити все найкраще, що в ньому є. Подумайте, як він може розвивати це в собі. Допоможіть знайти йому ту справу, яке допоможе виявити свої здібності.

3. 3. Підліток не повинен намагатися бути схожим на інших людей. Не надавайте ведмежу послугу, порівнюючи його з однолітками. Тільки порівнюючи свій результат зі своїм же можна сподіватися на успіх. Повторюйте дитині, що він не краще і не гірше за інших, він такий один, ні на кого не схожий, унікальний. Навчіть його поважати себе, і він буде поважати інших (в першу чергу вас).

3. Якщо самооцінка дитини завищена, у підлітка може виникнути неправильне уявлення про себе, ідеалізований образ своєї особистості і своїх можливостей.

Підлітки із завищеною самооцінкою часто ігнорують невдачі заради збереження звично високої оцінки самого себе, своїх вчинків. Сприйняття реальної дійсності спотворюється, ставлення до неї стає емоційним. В результаті справедливе зауваження починає сприйматися як причіпка, а об’єктивна оцінка роботи – як занижена.

Невдача сприймається як результат несприятливо сформованих обставин або «підступи ворогів». Підліток з неадекватно завищеною самооцінкою не хоче визнати, що це наслідок власних помилок, ліні, недоліку знань.

Поспостерігайте за своєю дитиною. Якщо її поведінка змінюється у відповідності зі сформованою ситуацією, якщо самооцінка підвищується при успіху і знижується при невдачі, то висока самооцінка може навіть сприяти успішному розвитку особистості.

Найважливішим для дитини   є усвідомлення і розуміння того, що батьки її люблять. Люблять такою, якою вона є.

Поради батькам при підготовці випускників до ЗНО

– Не тривожтесь про кількість балів, яку Ваша дитина отримає під час ЗНО. Поясніть їй, що кількість балів не є показником її можливостей.
– Не підвищуйте тривожність дитини напередодні ЗНО, бо це негативно позначиться на результатах тестування. Дитині завжди передається хвилювання батьків, і якщо дорослі у відповідальний момент можуть впоратися зі своїми емоціями, то дитина в силу вікових особливостей може емоційно “зірватися”. Бажано підвищувати впевненість дітей у собі, частіше хвалити, підбадьорювати, тому що чим більше дитина боїться невдачі, тим більше ймовірності допущення помилок.
– Забезпечте вдома зручне місце для занять і слідкуйте, щоб дитині ніхто не заважав.
– Допоможіть дитині розподілити теми підготовки по днях. Не має сенсу зазубрювати весь фактичний матеріал, достатньо переглянути ключові моменти і вловити зміст і логіку матеріалу. Дуже корисно робити короткі схематичні виписки і таблиці, впорядковуючи досліджуваний матеріал за планом. Якщо дитина не вміє, їй треба показати, як це робиться на практиці. Основні формули і визначення можна виписати на листочках і повісити над письмовим столом, над ліжком, в їдальні і т.д.
– Ознайомтеся з методикою підготовки до тестування. З програмою “Абітурієнт” ваші діти можуть потренуватись у виконанні аналогічних до ЗНО тестових завдань. Адже тестування відрізняється від звичайних для неї письмових та усних іспитів.
– Під час таких тренувань привчайте дитину орієнтуватися в часі та вміти його розподіляти. Тоді у дитини буде навичка уміння концентруватися впродовж усього тестування, що надасть їй спокою і зніме зайву тривожність. Напередодні іспиту необхідно забезпечити дитині повноцінний відпочинок.
– Підбадьорюйте дитину, підвищуйте її упевненість в собі.
– Контролюйте режим підготовки до ЗНО, не допускайте перевантажень.
– Зверніть увагу на харчування дитини. Такі продукти, як риба, сир, горіхи, курага тощо стимулюють роботу головного мозку.
– Напередодні ЗНО забезпечте дитині повноцінний відпочинок. Вона має відпочити і добре виспатися.
– Не критикуйте дитину за незадовiльнi результати оцінювання.

Пам’ятайте: головне – знизити напруженість і тривожність дитини та забезпечити їй необхідні умови для занять

 

 

 

 

(перейти за посиланням)⇒Попередження агресії та жорстокого поводження з дітьми

Здібності та роль родини у їх розвитку

https://drive.google.com/file/d/1JN3zO2IR64fstxWplym9QApV7xbcgCCk/view?usp=sharing

Сім’я  визначає дуже багато в житті дитини. Зв’язок між батьками та дітьми відноситься до найбільш сильних людських зв’язків.

Благополуччю дитини сприяють доброзичлива атмосфера і така система сімейних відносин, яка дає почуття захищеності, любові і прийняття, стимулює і направляє її розвиток.

 

 Вплив сім’ї:

– забезпечує базове почуття безпеки, можливість без остраху і підозр взаємодіяти із зовнішнім світом, освоювати нові способи його дослідження і реагування.

– батьки є джерелом необхідного досвіду. Діти навчаються у них певним способам і моделям поведінки.

–   спілкування  в родині  впливає на формування світогляду дитини,  дозволяє їй виробляти власні норми, погляди, ідеї.

– морально — психологічний клімат родини — це школа відносин з людьми.

 

Cучасна психологічна наука виходить з тих позицій, що кожна людина від природи має задатки до певного виду діяльності. З них розвиваються здібності.

Які здібності треба вишукувати у своїй дитині? Не тільки музичні, спортивні, художні та танцювальні. З ними все просто. А спробуйте побачити здатність до аналізу, ініціативність, лідерські якості, схильність до точних технічних наук, навички конструювання або непереможну дослідницьку жилку. Тільки в родині і виключно для своїх  батьків дитина розкривається з усіх боків.   І пам’ятайте: Нездібних дітей не буває.

 

Поради батькам, які бажають розвивати здібності своїх дітей

1. 1. Не стримуйте розкриття потенційних можливостей психіки

1. 1. Уникайте однобокості у навчанні та вихованні.

1. 1. Створюйте умови для виходу дитячої енергії, рухливості, емоційності.

1. 1. Допомагайте дитині у задоволенні основних людських потреб (почуття безпеки, любов, повага до себе та оточуючих), тому що  людина, енергія якої скована загальними потребами, проблемами, найменше  спроможна досягти висот самовираження.

1. 1. Залишайте дитину на самоті і дозволяйте їй займатися своїми справами. Пам’ятайте, що якщо ви хочете своїй дитині добра, навчіть її обходитися і без вас.

1. 1. Підтримуйте здібності дитини до творчості і співчувайте у випадку невдачі, уникайте незадовільної оцінки творчих спроб дитини.

1. Будьте терпимими до ідей, поважайте допитливість, реагуйте на запитання дитини. Навчати потрібно не тому, що може сама дитина, а тому, що вона опанує з допомогою дорослого, показу, підказки.

 

Як допомогти дитині подолати труднощі у навчанні?

Середня школа: самостійність і заохочення (8-9 клас)

Швидке зростання і гормональні бурі змінюють сприйняття себе і відносини з тими, хто нас оточуює.. Ця революція в житті підлітка позначається і на навчанні. А захоплення сучасними технологіями, новими формами спілкування і дозвілля стає ще однією причиною конфліктів з батьками.

Навчити вчитися

Кращий спосіб допомогти дитині — навчити діяти. Разом можна скласти план занять, поставити «нагадування» в телефон, залишаючи дитині відповідальність за виконання уроків. У цьому віці дуже допомагає чіткий розпорядок дня. Корисно привчити сина або дочку займатися в певний час, і краще до того, як сідати перед телевізором або комп’ютером. Уважно стежити за навчанням, але не наполягати на високих результатах – таке непросте завдання стоїть перед батьками. Якщо чекати від школяра цього віку великих успіхів, це може погасити в нього бажання навчатися. Важливо, щоб підліток розумів: знання змінюють його самого, додають йому упевненості у собі, з ним стає цікаво спілкуватися.

Підняти самооцінку

Сучасні школярі дуже швидко втрачають віру у власні сили. Вони пасують перед перешкодами, відмовляючись докладати зусилля, якщо результат не гарантований. Дозволяйте підліткові діяти самостійно. Компетентність народжується тільки в діяльності, причому достатньо складній, яка може бути викликом для дитини. Допоможіть їй зрозуміти власні відчуття і бажання, підкреслюйте сильні сторони характеру, і не робіть трагедії з помилок і невдач… Нам корисно пам’ятати про те, що шкільні бали – це оцінка сьогоднішніх знань дитини, але не її самої як особистості. Крім того, під час пубертатного періоду інтереси дитини зміщуються. Крім навчання її цікавить, хто з ким дружить, хто і що сказав, хто кого зрадив. Підліток відкриває для себе світ спілкування з ровесниками, інтерес до навчання на якийсь період знижується.

Ослабити контроль

Батьки, які і в 7–8 класі жорстко контролюють виконання домашніх завдань, можуть спровокувати у дітей тривогу і невпевненість в собі. Для підлітка важливий інтерес дорослих до того, що з ним відбувається. Не до відміток, а до процесу навчання, до його нових інтересів і захоплень. Обговорюйте прочитане з дитиною, розповідайте про те, що вас зацікавило, просіть підлітка пояснити те, в чому він розбирається краще за вас, прислухайтеся до нього, коли обговорюєте важливі сімейні справи. Словом, приймайте його серйозно. Ваш інтерес, підтримка, а не контроль мотивують підлітків вчитися.

Ваша дитина втратила інтерес до навчання, якщо хоча б три з цих проблем виявляються протягом декількох тижнів.

• Їй нецікаві шкільні предмети.

• Вона часто критикує викладачів.

• У неї не виходить вчасно вставати вранці.

• Вона забуває записувати завдання.

• Вона забуває здавати письмові завдання, навіть якщо вони зроблені.

• Вона не виконує завдання по пропущених уроках.

• Вона погано поводиться на уроках і регулярно отримує зауваження.

• Вона не бере участь в житті класу.

• Вона відпрошується з уроків, скаржачись на погане самопочуття.

• Вона часто відчуває себе утомленою і може заснути на уроці.

Старші класи: гнучкість і витримка (10-11 клас)

Життя старшокласника проходить під знаком необхідності вибору вузу і здачі ЗНО. На порозі майбутнього для нього безцінна підтримка батьків.

Успіх – результат зусиль

Інтерес до знань у старшокласників залежить перш за все від атмосфери в школі, престижності освіти серед друзів, планів самого підлітка на майбутнє. Але є важлива область, де велику роль грають батьки. Від нас залежить, як дитина сприймає причини своїх успіхів і невдач. Вона може вважати, що її успіх – це випадковість (наприклад, результат гарного настрою вчителя або того, що їй попалася знайома тема), а невдачі пояснювати відсутністю таланту. І навіщо старатися, якщо від тебе нічого не залежить? Дуже важливо показувати в спілкуванні з сином або дочкою, що для стабільних успіхів необхідні наші зусилля, але при цьому учити дитину гнучкості: ніж робити періодично те, що не виходить, краще пошукати нову стратегію рішення. Кажучи дитині, що вона не здібна, ледача, ми викликаємо у неї безпорадність, засмучення, відчай; вона не розуміє, що їй робити.

Подолати страх іспитів

Непросто зберегти холоднокровність і не піддатися загальній паніці, пов’язаній із здачею ЗНО. Інтерес і бажання готуватися до іспиту виникають у ліцеїстів, лише коли дорослі орієнтують їх на процес пошуку відповідей, на зміст завдань, хай і не завжди логічних і вдало складених. Інтелект старшокласників не поступається інтелекту дорослих. Батькам досить пропонувати свою допомогу, але не нав’язувати її. Залишатися зацікавленими і вірити в те, що дитина впорається з випробуваннями.

Допомогти дитині розібратися в собі

Щоб визначитися з планами на майбутнє, старшокласникові потрібна допомога батьків. Він може не розрахувати сили і захопитися крайнощами – займатися добу безперервно або не займатися зовсім. Відсутність досвіду поки що не дозволяє старшому підліткові бути об’єктивним: йому важко побачити свої сильні сторони, розібратися в своїх бажаннях, пріоритетах, смаках і інтересах. Існує безліч підходів до самоорганізації, але ефективним буде той, який заснований на знанні себе. Який я? Мені легко запам’ятовувати на слух або конспектувати? Працювати поступово або штурмом? Саме у цьому підліткові можуть допомогти батьки: порадити, показати різні варіанти, розповісти про власний досвід. Плануйте разом з підлітком майбутнє з урахуванням фінансових можливостей сім’ї. Наприклад, на репетиторів або на курси гроші є, а на платне відділення – на жаль ні. Якщо цієї ясності немає, він буде думати, що всемогутні батьки якимось чином вирішать все за нього. Деякі підлітки довго не можуть ухвалити рішення про свою майбутню спеціальність. Якщо дитина думатиме, що професію вибирають один раз і на все життя, це тільки посилить її тривогу. Тим більше що епоха, коли багато хто все життя працював на одному місці, пішла в минуле. Отже хай сміливо робить свій перший вибір!

Ваша дитина втратила інтерес до навчання, якщо хоча б три з наступних проблем виявляються протягом декількох тижнів.

• Вона регулярно спізнюється на уроки і іноді їх прогулює.

• Дитина замикається або гарячкує, як тільки ви ставите їй питання про школу.

• Траплялося, що під час контрольної роботи дитина не могла нічого написати і здавала порожній лист.

• Їй важко зосередитися.

• Підлітку важко планувати свої заняття заздалегідь, він не знає, що робитиме через три дні.

• Дитина часто говорить: «Подумаєш, ЗНО, його всі здають».

• Вона не любить замислюватися про своє майбутнє.

• Вона захворює в дні контрольних.

• У неї немає друзів, або дитина спілкується цілими днями, забувши про уроки.

• Дитина закинула своє хобі або, навпаки, захопилася ним закинувши все інше.

______________________________________________________________________________________________________________

Пам’ятка для батьків “Як уникнути конфліктів з дитиною”

Шановні тата і мами!

Конфліктна ситуація може докорінно змінити ваше життя! Постарайтеся, щоб ці зміни були на краще!

1. Перш ніж ви вступите в конфліктну ситуацію, подумайте над тим, який результат від цього ви хочете отримати.

2. Впевніться в тому, що цей результат для вас дійсно важливий.

3. У конфлікті визнайте не тільки свої інтереси, а й інтереси вашої дитини.

4. Дотримуйтесь етики поведінки в конфліктній ситуації, вирішуйте проблему, а не зводьте рахунки.

5. Будьте тверді і відкриті, якщо переконані в своїй правоті.

6. Примусьте себе чути доводи свого опонента.

7. Будьте справедливі і чесні в конфлікті, не шкодуйте себе.

8. Умійте вчасно зупинитися.

Корисна інформація

Підліткову психіку нерідко називають періодом «гормональної бурі». У підлітка відбувається пошук і становлення свого «я» – це прагнення звільнитися від впливу дорослих і спілкуватися зі сверстниками. Такі реакції породжують менше конфліктів і проходять м’якше в тих сім’ях, де присутня повага один до одного, взаєморозуміння, де підліток, як і інші члени сім’ї, має право голосу, де у всіх є права і обов’язки.

Що робити батькам, щоб зберегти любов і повагу своїх дорослих дітей?

1. Не слід бачити в самостійності дитини загрозу її лишитися.

2. Пам’ятайте, що дитині потрібна не стільки самостійність, скільки право на неї.

3. Щоб дитина виконала те, що вам потрібно, постарайтеся зробити так, щоб вона сама цього захотіла.

4. Не зловживайте опікою і контролем, не перевантажуйте дитину.

5. Не створюйте в родині «революційну ситуацію».

6. Не забувайте слова І.В. Гете: «У підлітковому віці багато

людської гідності проявляється в дивацтвах і непотрібних вчинках».

За що і проти чого веде боротьбу дитина в перехідному віці?

1. За те, щоб перестати бути дитиною.

2. За утвердження серед однолітків.

3. Проти зауважень, обговорень, особливо іронічних, з приводу його фізичної дорослості.

Поради батькам:

• Допомогти підлітку знайти компроміс душі і тіла.

• Всі зауваження робити доброзичливим, спокійним тоном, не використовувати ярликів.

• Детально познайомити підлітка з функціонуванням організму, підібрати відповідну літературу з цього питання.

• Необхідно пам’ятати, що поки розвивається тіло дитини, болить і чекає допомоги його душа.

Причини конфліктів батьків з підлітками

Підлітки в конфлікті:

1. Криза перехідного віку.

2. Прагнення до самостійності і самовизначення.

3. Вимога більшої автономії у всьому – від одягу до приміщення.

4. Звичка до конфлікту, вихована поведінкою дорослих в сім’ї.

5. Позування підлітка своїми правами перед однолітками і авторитетними для нього людьми.

Батьки в конфлікті:

1. Небажання визнавати, що дитина стала дорослою.

2. Страх випустити дитину з гнізда, невіра в його сили.

3. Проектування поведінки дитини на себе в його віці.

4. Боротьба за власну владу і авторитетність.

5. Відсутність розуміння між дорослими у вихованні дитини.

6. Невідповідність батьківським очікуванням.

Методи виходу з конфлікту

Для виходу з конфліктної ситуації можна:

1. Дати вихід своїм почуттям, попереджаючи про це інших.

2. Знайти авторитетного третього, хто допоможе розібратися в конфлікті.

3. Поставити себе на місце іншої людини.

4. Усвідомити право на існування іншої точки зору.

5. Бути твердим, говорячи про проблему, і м’яким із людьми.

ПОПЕРЕДЖЕННЯ НАСИЛЬСТВА В СІМ’Ї

      Насильство в сім’ї – будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім’ї відносно іншого її члена, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім’ї як людини та громадянина і завдають йому моральної шкоди, шкоду його фізичному чи психічному здоров’ю.

    Фізичне насильство в сім’ї – умисне нанесення одним членом сім’ї іншому побоїв, тілесних ушкоджень, що може призвести або призвело до смерті постраждалого, порушення фізичного чи психічного здоров’я, завдання шкоди його честі і гідності.

        Фізичні ознаки насильства:

– зовнішні пошкодження (відбитки пальців, сліди цигарок тощо);

– пошкодження внутрішніх органів і кісток, які не є наслідком нещасних випадків.

        Психічні ознаки насильства:

– страх фізичного контакту з дорослими;

– намагання приховати причину травми;

– нічні кошмари і страхи;

– самотність, відсутність друзів;

– негативізм, агресивність, жорстоке ставлення до тварин;

– суїцидальні спроби.

   Сексуальне насильство в сім’ї – протиправне посягання одного члена сім’ї на статеву недоторканність іншого, а також дії сексуального характеру відносно неповнолітнього члена сім’ї.

   Фізичні ознаки сексуального насильства:

– ушкодження статевих органів;

– захворювання, що передаються статевим шляхом;

– вагітність.

    Психічні ознаки сексуального насильства:

– нічні кошмари і страхи;

– депресія, низька самооцінка;

– невідповідні до віку сексуальні ігри і знання про сексуальну поведінку;

– намагання повністю закрити своє тіло;

– ексгібіціонізм;

– проституція.

   Психічне насильство в сім’ї – насильство, пов’язане з дією одного члена сім’ї на психіку іншого шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров’ю.

Ознаки психічного насильства:

– затримка фізичного і розумового розвитку дитини;

– енурез, нервовий тік;

– постійно сумний вигляд;

– різноманітні соматичні захворювання;

– неспокій, тривожність;

– порушення сну;

– довготривалий пригнічений стан;

– агресивність;

– схильність до усамітнення;

– невміння спілкуватися.

     Економічне насильство в сім’ї – умисне позбавлення одним членом сім’ї іншого житла, їжі, одягу й іншого майна чи коштів, на які постраждалий має передбачене законом право, що може призвести до його смерті, викликати порушення фізичного чи психічного здоров’я.

Ознаки економічного насильства:

– відсутність адекватних віку і потребам дитини їжі, одягу, житла, медичної допомоги, освіти;

– крадіжка їжі;

– санітарно-гігієнічна недбалість; хворобливість;

– агресивність.

Жертва насильства – член сім’ї – який постраждав від фізичного, сексуального, психологічного чи економічного насильства з боку іншого члена сім’ї.

Наслідки жорстокого поводження з дітьми

Дитина, яка зазнала насильства, одержує травматичний досвід, який супроводжується травматичними переживаннями, відтворюється у формі неадекватних поведінкових реакцій. Все це призводить до дезорганізованої поведінки, її розвитку.

Як допомогти дитині подолати труднощі у навчанні та адаптуватися до нових умов навчання

         Будь – які перехідні періоди життя і діяльності дітей висувають специфічні проблеми, що пов’язані зі зміною в організації навчальної діяльності у середніх класах. Умови, які змінилися, пред’являють більш високі вимоги до інтелектуального і особистісного розвитку, до ступеня сформованості у дітей певних учбових знань, дій, навичок. Процес звикання до ліцейних вимог і порядків, нового для учнів оточення, нових умов життя розуміється як адаптація. Адже дитина в ліцеї адаптується не тільки до своєї соціальної ролі, але перш за все до особливостей засвоєння знань у нових умовах.

 1. Якщо Вас щось турбує в поведінці дитини, якомога швидше зустріньтеся і обговоріть це із класним керівником, шкільним психологом.

2.  Цікавтеся шкільними справами, обговорюйте складні ситуації, разом шукайте вихід із конфліктів.

3. Допоможіть дитині вивчити імена нових учителів, запропонуйте описати їх, виділити якісь особливі риси.

4. Порадьте дитині в складних ситуаціях звертатися за порадою до класного керівника, психолога.

5. Не слід відразу ослабляти контроль за навчальною діяльністю, якщо в період навчання в школі вона звикла до контролю з вашого боку. Привчайте дитину до самостійності поступово.

6.   Основними помічниками у складних ситуаціях є терпіння, увага, розуміння.

7. Головне новоутворення підліткового вікового періоду – відкриття своєї індивідуальності, свого «Я». Підвищується інтерес до свого тіла, зовнішності.

8. Зростає дух незалежності, який впливає на стосунки підлітка в родині, ліцеї.

9. У дітей настає криза, пов’язана з бажанням здобути самостійність, звільнитися від батьківської опіки, з’являється страх перед невідомим дорослим життям.

10. Бажання звільнитися від зовнішнього контролю поєднується зі зростанням самоконтролю й початком свідомого самовиховання.

12. Внутрішній світ дитини ще нестабільний, тому батькам не слід залишати своїх дітей без нагляду. Дитина в такий період дуже вразлива і легко піддається впливам як позитивним, так і негативним.

13. Розширюється коло спілкування, з’являються нові авторитети.

14. Недоліки й суперечності в поведінці близьких і старших сприймаються гостро й хворобливо.

 Шановні батьки, приділяйте своїм дітям більше уваги і часу!

Іспити? Навчіть дитину боротися зі стресом

В організмі людини, що переживає стрес, виробляються два гормони – кортизол і адреналін. Вони впливають на діяльність всіх органів. Якщо стрес триває довго, він може негативно позначитися на здоров’я. Серце калатає, думки в голові плутаються. Навчіть дитини боротися з сильним стресом.

         В організмі людини, що переживає стрес, виробляються два гормони – кортизол і адреналін. Вони впливають на діяльність всіх органів. Якщо стрес триває довго, він може негативно позначитися на здоров’ї. Першими страждають слабкі місця – пошкоджені суглоби, слабке серце. На молодий зростаючий організм стрес впливає особливо сильно. Позначається це на шкірі і дихальній системі. Через сильні напруги може початися головний біль. Підлітки дуже схильні до стресу. Будні учня – нескінченний список завдань і проблем. Потрібно не тільки подобатися однокласникам і протилежної статі, але ще і відповідати вимогам вчителів та батьків. Велике навантаження і тиск оточуючих, необхідність добре скласти іспити приводять до того, що дитина відчуває надмірну напругу.У такій ситуації підліток гірше засвоює інформацію. Він відчуває емоційне і фізичне виснаження. Тому ви повинні пояснити дитині, що таке стрес і як з ним впоратися.

Як упоратися з нервами

        Поясніть все якомога простіше і доступніше. Скажіть, що стрес – захисна реакція організму. Завдяки тому, що зростає рівень двох гормонів, в організму з’являється більше сил, щоб боротися: на деякий час покращується як фізичний, так і розумовий стан. Тому людина, тікаючи від злого пса, може бігти швидше, ніж звичайно, а студент перед важливим іспитом здатний не спати всю ніч. Але після таких зусиль ми відчуваємо себе гірше, ніж завжди, і організм вимагає поповнення використаної енергії, наприклад багатогодинного сну або щільного обіду.

       Уникнути стресу і ніколи не нервувати, на жаль, не вдасться. Але зі стресом можна упоратися. І треба цьому навчитися перш, ніж настане час іспитів. Тому скажіть дитині, що якщо, почувши питання на іспиті, вона відчує порожнечу в голові, – це нормальна реакція. Вся енергія була направлена на боротьбу зі стресом. Мозок прийняв рішення, що в ситуації небезпеки не буде її витрачати «даремно», згадуючи що-небудь.

Ось що допоможе впоратися зі стресом

Кисень. Скажіть дитині, щоб в стресовій ситуації вона намагалася глибоко і повільно дихати. До паралізованого стресом мозку разом з киснем надійде і сигнал: «Раз дихання спокійне, значить небезпека минула. Можна повернутися до нормальної роботи». Мозок почне працювати в звичайному режимі, і відповідь на питання швидко знайдеться. Вода. Організм, що знаходиться в стані стресу, дуже відчуває потребу у воді, а на її брак швидко реагує і почнає працювати в повільному режимі. Щоб уникнути зневоднення, за кілька тижнів до іспиту підліток повинен випивати на один літр рідини в день більше, ніж звичайно (як під час занять спортом або в дуже спекотні дні). І тоді організм дитини легше перенесе стрес. Подбайте про те, щоб і на іспит вона взяла із собою пляшку води. Однак це питання слід заздалегідь обговорити з учителем – у багатьох школах під час іспитів заборонено приносити з собою їжу та напої. Цукор. Боротьба зі стресом поглинає всі запаси енергії. Тому шоколадний батончик або пакетик цукерок повинні бути завжди під рукою. В них містяться прості цукри, які відмінно живлять мозок при сильному навантаженні. Допоможе також жувальна гумка, що містить цукор. Крім того, жувальні руху розслаблять щелепно-лицьові м’язи, які в стресовій ситуації мимоволі напружуються, через що може виникнути сильний головний біль.

Навчіть підлітка відпочивати

Навіть дуже сильний стрес не так страшний, якщо після нього організм зможе відновити сили. Відпочинок повинен тривати стільки, скільки робота, або навіть довше. Краще всього, якщо підліток буде більше сміятися, рухатися або зможе вдосталь накричати. Це дозволить не тільки наситити організм киснем, але і розслабити напружені м’язи.        Якщо ви помітили у дитини турбуючи вас симптоми (проблеми зі сном, сльози без приводу, постійні болі голови, спини, шлунку), позбавте його від них. Допоможуть розслаблюючі ванни, масажі, трав’яні відвари (наприклад, меліси). Зараз ваша підтримка дуже важлива. Тому замість того, щоб постійно змушувати підлітка зубрити, іноді говорите йому: «Відірвися ненадовго, йди поганяй м’яч!»

Пам’ятка «Основні ознаки, які свідчать про жорстоке поводження з дитиною» Діти – майбутнє кожної країни. Якщо вони живуть здоровим життям зараз, то за країною буде багатообіцяюче майбутнє. Актуальність проблеми полягає в тому, що одним із показників духовного розвитку та соціальної зрілості суспільства є ставлення до дітей. Вкладаючи ресурси в дитинство, держава зміцнює майбутні продуктивні сили, забезпечує сталість економічного і духовного поступу. Тому в суспільстві, що зорієнтоване на високі загальнолюдські цінності, не можуть бути терпимі прояви жорстокого поводження з дітьми, зневажання їхніх інтересів, оскільки це має тяжкі соціальні наслідки: формуються соціально дезадаптовані, малоосвічені особистості, а головне – насильство знову породжує ту ж саму жорстокість.        Жорстоке поводження з точки зору порушення прав дитини можна розглядати як: ігнорування потреб дітей, порушення їх прав; відсутність догляду за ними (чи незадовільний догляд); ізоляція дитини, бойкот ( у дитячому колективі); відсутність проявів батьківської любові, доброти, чуйності; безвідповідальність щодо дітей; бездіяльність батьків щодо дитини у скрутній ситуації; насильство у всіх видах; брутальність, глузування, неповага до гідності особистості дитини; таке ставлення до дитини, яке не враховує її вік: дитина просто не може зробити того, що вимагають від неї батьки, дорослі; авторитарний стиль спілкування з дитиною; нехтування дитиною; обман дитини.       З наведеного переліку лише менша частина карається відповідно до національного законодавства. Більша ж залежить від педагогічної культури батьків, педагогів, соціального оточення, культури в мікросередовищі, моральних цінностей тощо. Саме відштовхуючись від такого визначення та переліку проявів видів жорстокого поводження з дітьми, необхідно будувати роботу по попередженню, зупиненню та викоріненню жорстокого поводження з дітьми       Антиподом насильства і жорстокого ставлення є толерантність. Основою толерантності є прийняття людини такою, якою вона є.     Толерантність -це повага і визнання рівності, відмова від домінування та насильства, визнання прав інших на свої думки і погляди. Толерантність необхідна для спілкування, співжиття і спільної діяльності, є основою формування культури миру в сім’ї, громаді, суспільстві.З огляду на сказане, можна розрізнити інституціональні види жорстокого поводження з дітьми: -у сім’ї (батьків, опікунів, дітей); -в начальному закладі, дитячій установі (вихователів до дітей); -у мікросередовищі ( дитячому колективі, у неформальних підліткових групах, у виховних установах). Причини виникнення жорстокого поводження з дітьми     Як правило, жорстоке поводження з дитиною -це комплекс дій дорослих чи дитячого колективу, воно не зводиться до одного якогось прояву чи ознаки.    Один з методів класифікації чинників будь-яких видів злочинних дій полягає в розгляді їх на різних рівнях.    Перший серед них і найважливіший –психологічний рівень. Це недостатня соціалізація особистості, тобто неповне засвоєння нею норм суспільного життя, слабка адаптованість до оточуючих умов.     В основі жорстокого поводження з дітьми лежить нерозуміння цінності дитини, відсутність системи демократичних цінностей, які визначають модель сімейного життя і родинного виховання в конкретній сім’ї.    Другий рівень визначених чинників злочинної поведінки – соціологічний, на якому аналізуються соціальні, економічні, політичні, духовні явища, що викликають появу жорстокого поводження з дітьми, а також їх взаємозв’язок та взаємообумовленість.     Найвищий рівень розгляду чинників злочинних дій ( у тому числі жорстокості) –філософський. Найбільш загальним чинником злочинності в будь-якому суспільстві є існуючі в ньому соціальні протиріччя. А, на жаль, разом з соціальними протиріччями буде існувати і злочинність. Наслідки жорстокого поводження з дітьми    Дитина, яка зазнала насильства, одержує травматичний досвід, який супроводжується травматичними переживаннями, відтворюється у формі неадекватних поведінкових реакцій. Все це призводить до дезорганізованої поведінки, її розвитку.    Дослідники зазначають, що діти, які пережили різні види насильства, мають проблеми з навчанням, невпевнені, мають почуття тривоги, гніву, депресії, почуття неповноцінності, порушення контакту з дорослими; часто мають психопатії та невротичний розвиток особистості, стійкі поведінкові порушення (провокуючу, незрілу, непередбачувану, неадитивну поведінку), соматичні порушення, розлади сну, апетиту. Ознаки які свідчать, що з дитиною поводяться жорстоко 1. Дитина погано розвивається: її психічний і фізичний розвиток не відповідають вікові. 2. Дитина недоглянута, неохайна, брудна. Вона апатична, часто плаче або, навпаки, агресивна, поводиться з викликом. 3. Дитина демонструє не стійку поведінку: або спокійна, або ж одразу збуджується, і навпаки. Така поведінка часто-густо спричинена поганими контактами з іншими дітьми, а від так може 4. Недбало ставиться до свого тіла, бо навіть завдає собі тілесних ушкоджень. 5. У дитини можуть бути проблеми з навчанням через неуважність, постійну втому, недовисипання. 6. Дитина відмовляється роздягатися, намагається заховати синці та поранення на тілі. 7. Часто скаржиться на головний біль, болі в животі, запалення сечостатевих органів тощо. 8. Відчуває ворожість острах до знайомого дорослого. 9. Виявляє сильну реакцію переляку або огиди від фізичного контакту з певним дорослим. 10. Різко реагує на підняту руку (боїться, що її вдарять). 11. Надмірно домагається ласки й схвалення від будь-кого з дорослих, намагається уникнути конфлікту або непорозумінь з іншими дітьми. Гіпертрофовано турбується про всіх і про все. 12. Демонструє неадекватну вікові “дорослу” поведінку, цікавиться сексом. 13. Розповідає про випадки насильства або сексуальних домагань стосовно інших дітей. 14. Має проблеми зі сном, страх перед темною кімнатою, енурез.        В Україні існує нормативно-правове забезпечення захисту дітей від жорстокого поводження: закони України та Міжнародні документи, спрямовані на захист дітей від торгівлі, сексуальної експлуатації, жорстокого поводження, використання найгірших форм дитячої праці       Головні положення, які пронизують майже всі міжнародні правові акти, -це абсолютна заборона на жорстоке поводження та ставлення до особи, перш за все до дітей. Пам’ятка для добрих батьків Не чекайте, що ваша дитина буде такою як ви. Або такою, як ви хочете. Допоможіть їй стати не такою, як ви, а собою. Не вимагайте від дитини плати за все, що ви для неї робите. Ви дали дитині життя — як саме вона може віддячити вам? Вона дасть життя іншому, той — третьому: це незворотній закон вдячності. Не ображайте дитину, щоб в старості не їсти не їсти гіркого хліба. Бо, що посієш, те й пожнеш. Не ставтесь до дитячих проблем зверхньо! Наша життя дане кожному згідно з його силами, і будьте певні, що дитині її ноша не легше, ніж вам ваша. А може й важча, бо у дитини ще нема звички. Не принижуйте дитину! Пам’ятайте: вона — особистість! Не мучте себе, якщо не можете щось зробити для своєї дитини. Для дитини зроблено мало, якщо не зроблено все. Умійте любити чужу дитину. Ніколи не робіть чужій дитині те, що не хотіли, щоб інші зробили вашій. Любіть своїй дитині будь-якою: бездарною, безталанною. Спілкуючись з нею, радійте тому, що дитина — це свято, яке поки з вами. Сприймайте свою дитину як рівну собі людину. Частіше давайте їй розуміти, що ви не неї покладаєтесь і впевнені, що вона виконає ваше доручення. Залучайте малюка до спільної з вами діяльності, набравшись терпіння і розуміючи, що дитина не все зробить до ладу. З повагою ставтесь до дитини і її справ. Виховуйте у дитини розуміння того, що її настрій, як і ваш, впливає на емоційний стан решти родини. ЗНАЙТЕ, “КЛЮЧИК” ДО КОЖНОЇ ДИТИНИ — НАЙВАЖЛИВІША РІЧ У ВИХОВАННІ ! Пам’ятка турботливим батьками Якщо дитину постійно критикують, вона вчиться ненавидіти. Якщо дитина живе у ворожості, вона вчиться агресивності. Якщо дитину висміюють, вона стає замкнутою. Якщо дитина росте в докорах, вона вчиться жити з почуттями вини. Якщо дитина живе в терпимості, вона вчиться сприймати інших людей. Якщо дитину заохочують, вона вчиться вірити в себе. Якщо дитину хвалять, вона вчиться бути вдячною. Якщо дитина росте серед чесності, вона вчиться бути справедливою. Коли дитина живе у безпеці, вона вчиться вірити в людей. Якщо дитину підтримують, вона вчиться цінувати себе. Коли дитина живе в розумінні та доброзичливості, вона вчиться знаходити любов у цьому світі. ПАМ’ЯТКА БАТЬКАМ ОБДАРОВАНИХ ДІТЕЙ * Створіть безпечну психологічну атмосферу дитині в її пошуках, де вона могла б знайти розраду у разі своїх розчарувань і невдач. * Підтримуйте здібності дитини до творчості й виявляйте співчуття до ранніх невдач. Уникайте негативної оцінки творчих спроб дитини. * Будьте терпимі до несподіваних ідей, поважайте допитливість ідеї дитини. Намагайтесь відповідати на всі запитання, навіть якщо вони вам здаються безглуздими. Залишайте дитину одну і дозволяйте їй, якщо вона бажає, самій займатися своїми справами. Надлишок опіки може обмежити творчість. * Допомагайте дитині формувати її систему цінностей, не обов’язково засновану на її системі поглядів, щоб вона могла поважати себе і свої ідеї поряд з іншими ідеями та їх носіями. * Допомагайте дитині задовольняти основні людські потреби, оскільки людина, енергія якої скута основними потребами, рідко досягає висот у самовираженні. Допомагайте дитині долати розчарування і сумніви, коли вона залишається сама в процесі не зрозумілого ровесникам творчого пошуку: нехай дитина збереже свій творчий імпульс. * Поясніть, що не на всі запитання дитини завжди можна відповісти однозначно. Для цього потрібен час, а з боку дитини — терпіння. Вона має навчитися жити в інтелектeальному напруженні, не відкидаючи своїх ідей. * Допомагайте дитині цінувати в собі творчу особистість. Однак її поведінка не має виходити за межі пристойного. * Допомагайте дитині глибше пізнати себе. Виявляйте симпатію до її перших спроб виразити таку ідею словами і зробити зрозумілою для оточення.