Про себе і роки навчання у ліцеї розповідає наш випускник Соколов Кирило
Я навчався у ліцеї з 10 класу. Спочатку було нелегко і адаптуватися до нового колективу, і звикнути до вимог, що ставив ліцей, але це ніщо у порівнянні з тим, що я отримав потім!
Клас, у якому я навчався, був фізико-математичний, а згодом просто математичний. Це був чудовий клас, така маленька країна, яку населяли неординарні особистості. Кожен міг навчити чомусь мене, і я користувався досвідом моїх товаришів. Клас був великий і веселий, кожен учень відігравав певну роль у культурно-соціальному житті класу та навіть ліцею. Я особливо з повагою ставлюсь до математики, як-то кажуть: «Математика – цариця наук», і не дарма! Хоча я і любив математику, але на початку свого навчання у ліцеї я не відзначався особливими досягненням у цій дисципліні, але наполегливість і завзятість зробили свою справу. Я часто звертався до однокласників, які як-то кажуть, «шарили», коли це не допомагало, то звертався по допомогу до підручника або книжки, але коли і це не допомагало то звертався до вчителів. Зараз я вже навчаюсь у вищому навчальному закладі технічного спрямування та дотримуюсь цього самого сталевого принципу: «колега» – «книжка» – «викладач» .
Захоплення математикою в мене зберіглося і до сьогодні, і думаю, взагалі-то, що на все життя. Це є основа, яка допоможе вам опанувати все, що завгодно. Починаючи, як би це дивно не звучало, з вивчення різних мов, закінчуючи популярними зараз ІТ-технологіями, програмуванням, дизайном та іншим. Річ у тім, що математика допомагає систематизувати, обробляти і зберігати отримані знання. Це є твердий фундамент вашої логіки. Я дуже часто згадую вчительку з математики, яка від нас усіх вимагала розуміння предмета, а не «зубріння» його напам’ять. Тепер я вже ніколи не боюся будь-яких контрольних чи самостійних робіт. І коли я зараз приходжу на пари і мені кажуть, що ми пишемо контрольну роботу, я мовчки дістаю листочок і спокійно пишу цю роботу, першим здаю її і йду на 15 хвилин раніше. Коли щось довго не виходить із завдань, то я роблю щось інше, а потім повертаюсь до попереднього. Як то кажуть у народі «Если долго мучаться, что-нибудь получится». На першому курсі університету саме мої знання з математики дозволили виділитись з основної маси людей, які просто не могли зрозуміти деяких речей.
Наряду з математикою не варто забувати і про інші предмети. Історія дає вам можливість ясно мислити, аналізувати суспільні процеси. Вона відкриває вам доступ до скарбниці досвіду багатьох народів, країн та видатних діячів. Хімія дає вам уявлення про те, чому не варто змішувати олію та воду, чи як вивести пляму на сорочці, яку тобі випадково помалювали. Фізика ж дає зрозуміти, чому не варто чіпати оголені дроти та й взагалі чому небо синє, а Сонце – жовте. Інформатика навчить вас тому, що потрібно у сучасному суспільстві: як використовувати інтернет безпечно, де брати та обробляти інформацію, і що крім комп’ютерних ігор вміє робити комп’ютер. Біологія розповість про всіх живих істот на світі, і пояснить чому не варто лізти на дерево, тікаючи від ведмедя. Вивчення мови та літератури збагатить вас словниковий запас незрівняним національним колоритом, багато розповість про традиції, культуру нашої рідної України. Варто не забути і фізичне та військове виховання, що навчать вас бути сильними та мужніми. Не варто легковажно ставитися до «Фіз-ри» – це та дисципліна, яка найчастіше знадобиться у житті, особливо коли запізнюєшся на навчання. До сьогодні пам’ятаю, як наш вчитель фізичного виховання цитував давніх греків: «Хочеш бути швидким – біжи, хочеш бути сильним – біжи, хочеш бути розумним – біжи». Відвідування гуртків, то є, напевно, найприємніший аспект навчання. Саме там ви можете найкраще проявити свою творчу натуру. Я у свій час грав у настільний теніс, футбол, баскетбол, волейбол, досить влучно стріляв з пневматичної гвинтівки (уявіть скільки іграшок можна виграти в тирі) та багато всього іншого не менш цікавого й корисного. На факультативних заняттях можна розширити свої базові знання з усіх предметів, було б бажання! Не варто забувати і про Малу Академію Наук, членом якої ви можете стати та отримати чи не найцінніший досвід наукової діяльності. По своєму досвіду можу сказати, що у майбутньому кількість рефератів збільшується, але коли знаєш, як зробити один, то зробиш і сто. А у ВНЗ будуть і курсові роботи, і дипломні, і виступи на конференціях – цей досвід зайвим не буде.
Наших класних керівників ми завжди називали ласкаво «класні мами», вони виховували наш клас, прикладаючи максимум зусиль. Вони допомагали нам вирішувати будь-які проблеми, завжди могли допомогти порадою чи настановою. Навчили нас цінувати час, сили, гроші (бо це були гроші наших батьків), будь-яку роботу і наше оточення. Я дуже вдячний їм!
На останок залишилося сказати найменш важливі речі. Я посів ІІ місце в обласній олімпіаді з астрономії, ІІ місце у міській олімпіаді з біології, ІІІ місце у міській олімпіаді з хімії, І місце у обласному етапі захисту науково-дослідницьких робіт МАН, та побував на Всеукраїнському етапі у Києві. Маю купу сертифікатів з різних конкурсів «Лелеки», «Левеня», «Кенгуру», «Колосок» та ін. Закінчив Ліцей із золотою медаллю «За високі досягнення у навчанні».
Зараз я навчаюся у Національному Технічному Університеті України «Київський політехнічний інститут» ім. І. Сікорського (НТУУ «КПІ») на Радіотехнічному факультеті відповідно на ІІІ курсі. Двічі отримував підвищену стипендію. Люблю писати вірші, займаюсь туризмом (маю розряд), обожнюю математику і знаю, що Земля насправді еліпсоїд, люблю читати книжки і грати у комп’ютерні ігри (а то взагалі можна подумати, що я тільки вчусь). Усім тим, хто навчається, я хочу побажати успіхів, наснаги, здоров’я і терпіння!
***********************************************************************
Багинська Анастасія
Переможець Всеукраїнської предметної олімпіади з української мови й літератури,
творчого конкурсу “Об`єднаймося ж, брати мої!”
Що зробив для мене ліцей?
Мене звуть Анастасія Багинська, мені 18 років і на разі я навчаюся на другому курсі німецько-англійського перекладу в Чорноморському державному університеті імені Петра Могили.
Коли я прийшла d ліцей до 10-го класу, в мене не було чіткого розуміння, чим я хочу займатися, на відміну від більшості старшокласників. До того ж мені було боязко вливатися в новий для мене, але вже сформований до того колектив. Проте виявилося, що мої страхи не виправдалися. Клас був дійсно дружнім й привітним до всіх нових учнів, так само як і вчителі.
Звісно, без початкового періоду призвичаювання не обійшлося, але він доволі швидко минув, і я знайшла ту сферу знань, в якій мені було комфортно і в якій я намагалася досягнути успіхів. На подив це виявився предмет, який раніше мене не дуже цікавив. В ліцеї я відчула, як моя незацікавленість мало-помалу поступається місцем думці, що я можу пов’язати з ним своє майбутнє. Заглядаючи вперед, скажу, що так і відбулося, щоправда з деякими поправками. Це була насправді цікава подорож, під час якої я постійно відчувала підтримку й підбадьорення. Предмети викладалися доступно й цікаво, я відчувала щирий інтерес вчителів до предмету й до нас. Навички, які я набула за того часу, до сих пір стають мені у пригоді й допомагають в різних сферах життя.
Тому я щиро вдячна ліцею за два щасливих роки, що підготували мене до подальшого дорослого життя.
***********************************************************************
Поверинова Уляна Сергіївна
Для мене життєвим кредом є слова Д.Хармcа:
«Шукай те, що вище того, що можеш знайти».
Непересічна особистість формується в дитинстві. Адже захоплення улюбленою справою багато в чому визначає подальшу долю людини в дорослому віці, наповнює життя змістом, розкриває перспективи.
Такою особистістю без перебільшення можна назвати дійсного члена Миколаївського територіального відділення Малої академії наук Поверинову Уляну Сергіївну, випускницю 11 класу ліцею «Педагог» Миколаївської міської ради.
Уляна Поверинова народилась 11 липня 1991 року в сім’ї капітана торгівельного флоту Поверинова Сергія Івановича та домогосподарки Поверинової Ольги Анатоліївни. Від батьків Уляна успадкувала любов до рідного краю та його народу. Батько багато розповідав про різні країни, народи та їхні звичаї. І до того завжди додавав, що кращої землі від нашої немає. Але прикро, що український народ недооцінює своєї історії та славних традицій. Пізнавати історію та культуру України Уляні запала думка ще в ранньому дитинстві. Ця небайдужість до рідного краю привела восьмикласницю до обласного Центру туризму, краєзнавства і екскурсій учнівської молоді, де вона стала членом етнографічного гуртка. Керівник гуртка була досвідчена вчителька, методист вищої категорії – Коломієць Раїса Федорівна, яка допомогла дівчині розкрити в собі творчі обдарування і спрямувати діяльність у потрібне русло. І вже незабаром Уляна захищала свою першу в житті науково-дослідницьку роботу з теми «Весільна обрядовість Миколаївщини».
Своїм подальшим зростанням дівчина завдячує педагогічному колективу ОЦТКЕ УМ (директор – Горбова Т.О., заслужений працівник народної освіти України, почесний турист України), зокрема науковому керівнику секції «Етнологія» Миколаївського територіального відділення МАН кандидату історичних наук, доценту МДУ ім. В.О.Сухомлинського – Хаєцькому Олександру Петровичу та вчительці ліцею «Педагог» – Форносовій Белі Миколаївні.
Нині Уляна плідно працює над темою дослідження «Збереження традицій весільної обрядовості бойків на Миколаївщині» .
З метою збору матеріалу Уляна бере участь у численних туристських походах (3 походи ІІІ ступеня складності по Криму та річці Інгул), краєзнавчих експедиціях по Миколаївщині до Снігурівського, Миколаївського, Первомайського, Новобузького та Новоодеського районів).
Вона є: переможцем Миколаївської міжрегіональної краєзнавчої конференції «Мій край – моя земля, очима сучасників» (2006-2007 рр.); переможцем Запорізької краєзнавчої конференції учнівської молоді (2006-2007 рр.); переможцем обласного зльоту – змагань юних туристів-краєзнавців (з напрямку «Етнографія») (2007-2008 рр.); переможцем ІІІ етапу Всеукраїнського конкурсу-захисту наукових учнівських робіт МАН (секція «Етнологія», ІІ місце) (2007-2008 рр.).
Окрім наукового пошуку, Уляна захоплюється туризмом, етнографією, народною вишивкою, історією, музикою, математикою. На все це у неї вистачає часу, адже вона людина організована.
Поклик душі вивчати історію і культуру рідного краю переріс із дитячої мрії Уляни в юнацьке захоплення, а згодом – у серйозну діяльність. Поступовість і наполегливість у здійсненні своєї мети дало свій результат. На сьогодні талановита юнка – студентка 1 курсу факультету політичних наук (спеціальність «історія») Миколаївського державного гуманітарного університету ім. Петра Могили
***********************************************************************
Шевлякова Ольга
Згадуючи Ольгу, бачиш перед собою емоційну цілеспрямовану і дуже гарну дівчину.
Навчаючись у ліцеї, вона відразу завоювала авторитет, стала лідером класу, опорою вчителів. Вона брала активну участь у змаганнях, конкурсах, була в центрі уваги колективу. Завжди спішила на допомогу слабшим, не рахувалася з власним вільним часом, і не спішила після уроків додому. Працювала з учителями, активом класів. У все це допомогло їй стати за підсумками виборів Президентом учнівського самоврядування ліцею.
Шевлякова Ольга пройшла курс тренінгів молодіжно-освітнього проекту «Лабораторія лідерства» при управлінні у справах сім’ї, дітей та молоді, отримала сертифікат.
Ользі можна було доручити будь-яку справу і не хвилюватися за результат. В 11 класі Ольга ретельно готувалася до занять, до ЗНО та вивчала польську мову. При цьому організовувала багато цікавих справ у ліцеї. Саме завдяки наполегливій праці Ольга вступила до Варшавського університету, де вивчає основи бізнесу. Зараз вона успішно навчається і з вдячністю згадує ліцей.